Історія с. Терешки

Село Терешки, у складі Шполянської міської об’єднаної територіальної громади.

 

Розташоване на півночі в 5-ти км від адмінцентру громади м. Шпола і 78 км від обласного центру м. Черкаси.

 

Площа населеного пункту становить 405, 6 га

Кількість населення  989 осіб

 

По легенді першими жителями села були селяни, які втікали від своїх господарів. Є факти, що поселенці — представники Волині. Період переселенців-втікачів відноситься до 1180 року, групи людей складались не більше ніж 5-8 сімей. Перші витоки поселень розташовувались на території Марешевого яру. Яр був з трьох сторін закритий лісами, а зі сходу горою. Із підручного матеріалу вибудували невелике поселення і не приймали туди сторонніх людей. На цьому місці довго не затримались, адже поселенці нинішнього В’язівка витіснили цих людей зі своєї території. Тому не вступаючи у боротьбу, переселенці із Волині переїхали у верхів’я річки Шполки, на місце де й досі розташоване село Терешки. Більше ніж за 800 років невелике поселення розрослося до сотень селянських будинків і носить ім’я його господаря – Терешка.

Через тиск київських феодалів у 30-ті роки ХІІ ст. та монголо-татарську навалу на Русь у 1237 році  кількість жителів села скоротилась на 20 %.

В ХV ст. на Черкащині відбулося велике селянське повстання, яке підтримали жителі села Терешки.  У 1620 році польський король Сигізмунд  віддав князю К. Вишневському нинішню Черкащину з містами, хуторами, селами. Терешківці ввійшли в підданство новому князю.

В «Описании Киевской губернии» значиться: «Земля з 125 десятин, село Терешки, Шполянського району /Звенигородського уїзда/ належить Григорію Михайловичу Грушецькому».

536 місцевих жителів стали учасниками бойових дій під час Другої світової війни, з них 387 нагороджені бойовими орденами і медалями. Не повернулося з війни 205 жителів, на честь загиблих у селі встановлено Обеліск слави.

У Терешках народився доктор економічних наук, професор З.П. Шульга.

Особливою увагою користувалася Я.С. Тулуман – керівниця ланкової бригади, яка заготовила достатню кількість добрив, своїми силами вивезли на поле під кукурудзу. Старанно доглядали посіви, формували густоту рослин, вручну запилювали. Врожай щедро нагородив ланку – кожен гектар видав по 91,3 центнери зерна. Це був рекорд по області. Як кращу трудівницю, її обрали депутатом до Верховної ради УРСР.

Проходження біля села автостради державного значення, дозволяє легко підтримувати зв’язок з адміністративними, культурними і промисловими центрами країни. На території є навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Поділитись:
Перейти до вмісту