Історія села Лозуватка

За переказами  село засноване 1649 року біля  Чорного або Битого шляху на річці тієї ж назви, що брала свій початок з підземного озера по інший бік Битого шляху.

Битим шляхом робили  набіги кримські татари,  коні добре утрамбовували землю і він став зручним для руху чумацьких возів.

Одне  із припущень назви село Лозуватка походить від того, що в долині росли багато верб і кущів лоз.

Першими поселенцями були три брати – чумаки Черненки і джура козацького війська Гегельський, які займалися чумацьким торгово- візницьким промислом. Згодом тут поселилися й інші жителі, які шукали вільнішого життя. Так з гірських Карпат сюди прийшли родини Бойків і Турчаків (Книга В. Шевчука «Історія Шполянського краю» 2003рік).

Нащадки Черненків, Гегельських ( по вуличному – Джури), Бойків, Турчаків і нині проживають в селі.

Спочатку Лозуватка входила до Брацлавського воєводства Речі Посполитої і володів нею шляхтич Ксаверій Любомирський, а після другого поділу Польщі відійшла до Російської імперії і дісталась князю Потьомкіну в 1793 році.

В середині 19 століття Лозуватка  належала  поміщиці княгині Лопухіній, що жила в Дар’ївці, а потім перейшла у власність князя Григорія Голіцина, який приїхав з Росії і привіз у своєму обозі одинадцять сімей майстрових кріпаків, нібито виміняних ним за мисливських собак у російського поміщика. Їх нащадки живуть в селі і зараз – Житкови, Скворцови. Князь поселив  їх край села, із сімей  утворилась нова вулиця, яку люди довгий час називали Росією.

Поштовим трактом через Шполу, Лозуватку, Княжу і Звенигородку їхав в 1822 році з Кам’янки в Кишинів О.С. Пушкін. Влітку 1824 року через Лозуватку проїздив у чумацькій валці з батькам десятирічний Т.Г. Шевченко.

1868 році в селі була відкрита церковно-приходська школа. У 1885 році в Лозуватці почали будувати  трьохповерховий паровий крохмальний завод, що мав виробляти крохмаль з кукурудзи, але він так і не став працювати, а в 1904 році з Польщі було завезено устаткування і колишній крохмальний завод було переобладнано під паровий млин, що діяв до 80-х років XX століття і виробляв високоякісне борошно.

В 1900 році в селі було збудовано новий будинок церковно-приходської школи, у якому вчителювали Гива Турган і Софрон Скрипник. Цей будинок зберігся до наших днів і зараз переобладнаний під церкву.

Тяжкою була доля селян і не раз вони організовували бунти проти сваволі поміщиків. Тишко Лелека і Варфоломій Скрипник, а під час революції 1905-1907 років в селі діяв підпільний революційний гурток до якого входило 30 чоловік, серед них вчитель Софрон Скрипник, Андріян Шабатин, Соловей Попович, Андрій Лелека, брати Марко і Платон Бойки, Михайло Сич, Юхим Гегельський, Яким Ковбаса.

В роки І світової війни понад 50 лозуватчан загинули на фронтах війни (пішло на фронт близько 200 чоловік).

Лозуватський дендропарк створений в 1969-1970 роках за проектом Івана Гегельського (1918-1997), кандидата біологічних наук, уродженця села Лозуватка. Вчений за своє життя спроектував 57 парків, а один з проектів подарував односельчанам. Створено дендропарк на кошти місцевого колгоспу ( голова колгоспу Борозняк М.М.). В цій пам’ятці садово-паркового мистецтва росте 264 види дерев та екзотичних кущів, у тому числі 60 видів дуба. Серед рідкісних експонатів – реліктове гінкго дволопатеве, тюльпанове дерево, тис далекосхідний, ведмежий горіх, платан, оцтове дерево і інші.

2018 року Лозуватська сільська рада затвердила назву дендропарку – парк Дружби і миру, з цієї нагоди до Дня Незалежності споруджено фонтан Дружби і миру.

Лозуватка дала путівку в життя видатним людям як, видатному  поету  Степану Бендюженко (С. Бен), репресованому  в 1937 році, будинок якого зберігся на даний час, видатному ученому, директору Українського  науково – дослідного інституту овочівництва і картоплі І.О. Чиженку, відомим журналістам К.І. Тургану та О.І. Тургану (репресований 1937 р.) , кандидатам наук С.С. Якименку та І.Н. Гегельському.

Пам’ятні знаки і дати

Братська могила (1953р),перепоховання( 1955р)

Тракктор    У – 2 (Універсал), встановлено 1966р.

Обеліск вічної слави  встановлено  27 грудня 1967році.

Пам’ятний знак  поету, письменнику, перекладачу, історику літератури П.П.Филиповичу  – встановлено 2009 року.

Погруддя Т.Г.Шевченку   встановлено 4 листопада 2013 року.

Стелла засновникам дендропарку ( Гегельському І.Н. та Борозняку М.М.),    встановлено – 29 вересня 2015р.

Погруддя  Т.Г.Шевченку – встановлено  9 березня 2016 року (в дендропарку).

Пам’ятний  знак  80- річчя заснування  Лозуватської  музично–вокальної  студії  – встановлено  24 серпня 2019 року.

Поділитись: