Історія міста Шпола

Шпо́ла — місто в Україні, центр Шполянського району Черкаської області, географічний центр України. Розташоване на Придніпровській височині на річці Шполка, притоці Гнилого Тікичу за 75 км від обласного центру. Через місто проходить автошлях Золотоноша — Умань .

Кількість версій про походження загадкового слова «Шпола» сягає десятка. Що ж до народних переказів, то вони виводять назву сучасного райцентру з козацько-гайдамацьких часів. У 19 ст. старожили розповідали державним чиновникам, що місто заснував гайдамацький ватажок Шполка. Він, мовляв, відійшовши від ратних справ, наприкінці 18 століття збудував курінь на лівому березі річки й тут оселився. Звідси пішла назва річки Шполка. Що ж до гайдамаки, то не довго вдалося йому прожити тут на самоті: незабаром біля нього з’явилися нові поселенці. Так і постало містечко, яке на честь старого отамана назвали Шполою.

Вперше Шпола згадується в документах 1594 року. В другій половині XVII століття Шпола була зруйнована татаро-турецькими військами і в друге відродилося на початку XVIII століття. Як село Звенигородського староства Речі Посполитої згадується в XVIII столітті.

В 1768 році жителі Шполи і її околиць під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні — Коліївщині.

З 1793 року Шпола входила до складу Російської імперії, як містечко Брацлавського намісництва, з 1795 Вознесенського, а з 1797 Звенигородського повіту Київської губернії.

Основним заняттям жителів було сільське господарство. На початку XIX століття в Шполі налічувалося 459 селянських дворів і 2181 десятина землі.

Поступово в Шполі розвивалась промисловість. В 1812 році тут виникла полотняна мануфактура — на 12 верстатах 24 кріпаки виготовляли полотно та інші вироби для потреб поміщицького двору. 1851 року засновано цукровий завод, при якому жили у двох бараках 500 робітників. 1858 року почав діяти паровий млин, 1860 року — механічна майстерня, де працювало 80 робітників.

1866 року Шпола стала центром Шполянської волості Звенигородського повіту. Її розвитку сприяло будівництво залізничної станції, що розгорнулося 1874 року. Через рік тут уже були поштова контора, телеграфна станція.

Станом на 1 січня 1900 року в Шполі налічувалося 1856 дворів і 10 133 жителі. За містечком було закріплено 7246 десятин землі, з них поміщикам належало 4615, селянам — 2511. На початку XX століття у Шполі діяло 2 церкви, велика цукроварня, на якій працювало 350 осіб, 2 миловарні заводи, 3 шкірних, 6 лудних майстерень, 1 паровий млин, 43 вітряки, 20 кузень, 1 гуральня. Розвинений хлібний ринок Губернського значення.

1912 року з 1233 шполянських господарств дві третини зовсім не володіли землею або мали її менше 1-2 десятин, 412 не мали ніякої худоби. У містечку на той час була одна лікарня, де працювало 4 лікарі і 5 фельдшерів, аптека. Діти навчалися у двох церковно-приходських школах і двокласному училищі при цукровому заводі.

З листопаду 1917 року по лютий 1919 року село входило до складу УНР.

У 1918 році у Шполі декілька десятків селян об’єдналися в кредитове товариство з метою придбання для одноосібних селян різних сільськогосподарських машин для загального користування. Головою цього кредитного товариства було обрано Івана Шорубалко.

Після низки змін влади під час Громадянської війни, 22 червня 1920 року Перша кінна армія під командуванням С. М. Будьонного оволоділа містом. У місті встановилась радянська влада. На той час у Шполі мешкало 12 250 жителів, діяли 43 дрібні промислові підприємства з 409 робітниками. Того ж року 50 бідняцьких і середняцьких господарств Шполи об’єдналися в артіль «Червоний хлібороб».

Від 1923 року — Шпола районний центр.

У 1926 року у Шполі запущено в дію власну електростанцію. Населення на 1 січня 1926 року становило 15170 осіб.

Під час суцільної колективізації в Шполі виникли ще дві сільськогосподарські артілі: «Червона Нива» (1929 рік) та ім. Сталіна (1934 рік). Також в 1929 році в місті утворена МТС, яка через три роки мала 49 тракторів. В 1932 році при цукрозаводі створено радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків.

Не оминув Шполу Голодомор 1932–1933 років. Від голоду померло, тільки за офіційними даними близько 150 мешканців.

Напередодні ІІ світової війни Олексою Ковалем у Шполі (1938 р.) було започатковано автошколу.

Діяло 2 лікарні, дитяча поліклініка, жіноча консультація. Діти навчалися в 2 середніх і 3 семирічних школах.

27 січня 1944 року місто було визволене від німецьких військ 155-тою Червонопрапорною танковою бригадою під командуванням підполковника І. І. Порошина. За мужність і героїзм, проявлені на фронтах війни 1021 шполянина нагороджено урядовими нагородами. Почалася відбудова міста.

Вже 1944 року з 20 довоєнних торгівельних підприємств відновили роботу 17. Було відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, клінічну лаболаторію, дитячі ясла, середню та семирічну школи. Працювали міський кінотеатр, бібліотеки.

1950 року три шполянські колгоспи об’єдналися в один — ім. Жданова. Наприкінці цього ж року вже були повністю відбудовані всі промислові підприємства.

1963 року в місті збудовано двоповерховий магазин продовольчих товарів, міський стадіон на 10 тисяч місць. 1966 року здано в експлуатацію готель, будинок побуту, середню школу на 960 місць.

Станом на 1972 рік у місті працювали районна лікарня на 160 ліжок, поліклініки для дорослих і дітей, рентген-кабінет, три аптеки, станція швидкої допомоги. У місті було 9 шкіл (4 середні, 3 восьмирічні, школа-інтернат, середня школа робітничої молоді та заочна), 7 бібліотек з книжковим фондом понад 131 тисячу книг, широкоекранний кінотеатр на 600 місць. У місті діє теле-радіомовна студія, випускається три газети — «Шполяночка», «Шполянські вісті», «Центр України».

В 1974 на честь 30-річчя визволення Шполи від німецько-фашистських окупантів встановлено меморіальну дошку на приміщенні Шполянської школи-інтернат, в якій в 1944 році розміщувався штаб 80-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир – генерал-майор І. Щербина, начальник     штабу – генерал-майор Х. Джелаухов).

У 1976 році було відкрито нову лікарню на 300 ліжок. У головному корпусі розмістилися хірургічне, терапевтичне, травматологічне та інші відділення. Очне й урологічне відділення обслуговують населення і сусідніх районів. Гінекологічне та психоневрологічне відділення залишилися в старих приміщеннях, де було зазначено поліпшено умови для хворих і лікарів.

Шполянський харчокомбінат (раніше – державний млин) з 1978 року став називатися «Завод продтоварів».

У 1979 у Шполі урочисто відкрито пам’ятник Т.Г. Шевченку. Автор скульптури Макар Кіндратович Вронський, архітектор – Алісія Павлівна Павлова. Бронзова скульптура зображує Т.Г. Шевченка в повний зріст, без головного убору, в глибокій задумі. Лівою рукою, зігнутою в лікті, він підтримує накинуту на плечі свитину, у правій, опущеній вниз, – книги. Скульптура встановлена на гранітному постаменті у формі зрізаної піраміди. Пам’ятник встановлений на гранітній площадці, до якої ведуть сходи. Загальна висота скульптури – 3,55 м.

30 серпня 1994 року стало пам’ятним для Шполи днем народження головних символів міста герба і прапора.

В 1996 році Шпола започаткувала співробітництво з американським містом-побратимом Оскалуса, штат Айова. Відбувався постійний обмін делегаціями, досягненнями у культурно-гуманітарній та освітянській сферах.

1996 році завершено спорудження об’їзної автомобільної дороги навколо Шполи довжиною 5,5 км з транспортним розв’язками. Це значно зменшило забруднення районного центру спрацьованими газами автомобільних двигунів і сприяло покращенню екологічного стану міста.

1998 році жителі вперше взяли участь у виборах депутатів до Верховної Ради за новою, мажоритарно-пропорційною виборчою системою.

З 1999 року в Шполі працює районе телебачення, діє мобільний  зв’язок . До послуг гостей готель «Шпола-центр». Початок реформування колективних сільськогосподарських підприємств (колишніх колгоспів) у сільськогосподарські товариства на основі приватної власності на землю. Завершення будівництва Свято-Миколаївської церкви у Шполі та проведення першого Богослужіння на Великдень.

У 2001 році відбувся всеукраїнський перепис населення зафіксував кількість населення у Шполянському районі майже 52 000 осіб, у Шполі – понад 19 400 осіб.

У 2002 році у Шполі відкрилося відділення «Міжнародного комерційного банку».

2005 збудовано та обладнано нову телевежу в Шполі. Набрав оберту процес розвитку підприємства, зусиллями яких розбудовується інфраструктура населених пунктів, забезпечуються робочі місця, створюються комфортні умови для проживання кожного шполянина.

2006 році до 20-х роковин Чорнобильської катастрофи встановлено пам’ятну стелу «Героям-ліквідаторам» у міському парку Слави.

2009 році центр міста Шполи прикрасила вежа з годинником, який щогодини особливим дзвоном відбиває 12 українських патріотичних мелодій.

В парку Слави урочисто відкрито пам’яті знаки воїнам-інтернаціоналістам та ветеринаром військово-морського флоту.

В 2011 році  урочисте відкриття реконструйованого Шполянського районного історико-краєзнавчого музею, який був знищений і не діяв з 1993 року.

2015 в сквері біля районної бібліотеки встановлено пам’ятний знак загиблим під час революції гідності Героям Небесної Сотні.

Поділитись:
Перейти до вмісту