Місяць: Січень 2020
В Управлінні Держпраці триває прийом робіт на ІX Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей» – 2020
З метою привернення уваги суспільства до наявних проблем у сфері охорони праці, а також з нагоди відзначення у 2020 році Всесвітнього дня охорони праці в Управлінні Держпраці у Черкаській області триває прийом робіт на регіональний тур ІХ Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей».
Організатори конкурсу – ДП «Редакція журналу «Охорона праці» за підтримки Державної служби України з питань праці.
Конкурс проводиться щороку в два етапи:
– І етап – відбіркові регіональні тури (жовтень 2019р. – лютий 2020р.);
– ІІ етап – фінал та оголошення переможців (березень – квітень 2020р.).
Учасниками конкурсу є учні, вихованці, слухачі середніх загальноосвітніх шкіл, коледжів, училищ, зокрема й художніх, позашкільних навчальних закладів, у трьох вікових групах:
– перша група – віком від 6 до 10 років;
– друга група – віком від 11 до 14 років;
– третя група – віком від 15 до 17 років.
Теми конкурсних робіт: охорона праці та промислова безпека. Роботи учасників можуть висвітлювати безпечне ведення робіт у вугільній, деревообробній промисловості, сільському, лісовому та ліфтовому господарствах, медичній сфері, будівництві, на транспорті тощо.
Приймаються на розгляд лише індивідуальні оригінальні авторські малюнки. На зворотному боці кожної конкурсної роботи потрібно зазначити розбірливо українською мовою:
– назву роботи;
– прізвище, ім’я, по батькові та дату народження автора;
– місце проживання (повну адресу) автора, контактний телефон, електронну адресу;
– сферу діяльності батьків;
– назву навчального закладу;
– прізвище, ім’я, по батькові методичного керівника.
Конкурсні роботи для підбиття підсумків відбіркового регіонального туру можна надсилати не пізніше 15 лютого 2020 року до Управління Держпраці у Черкаській області за адресою: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, б-р Т. Шевченка, 205, 3 поверх, каб. 309.
Срібло – на олімпіаді з екології
Обдарована учениця 11 класу Шполянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Тетяна Бабич, на початку ІІ семестру 2019-2020 навчального року здобула ІІ місце на обласній олімпіаді з екології, поповнивши скарбничку власних здобутків «сріблом». Школярка знову довела, що наполегливість у навчанні – це запорука успіху. Наставниця сумлінної учениці — учителька хімії Світлана Буз дбає про поглиблене вивчення екології – розділу біології, що вивчає закономірності взаємовідношень організмів з довкіллям. Її учні виявляють непідробний інтерес до сучасних екологічних знань, і неодноразово ставали призерами ІІІ обласного етапу Всеукраїнської олімпіади з цього предмету.
Гармонійне й уміле поєднання юнацької наполегливості та досвіду педагога є одним із показників високої якості знань, яку демонструють учні міської ЗОШ №1.
Щиро вітаємо призерку олімпіади Тетяну Бабич, дякуємо учительці та батькам школярки і бажаємо удачі на наступних олімпіадах!
Все, що потрібно знати про грип
Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.
Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.
Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.
Симптоми, що вимагають лікування вдома
При появі перших симптомів грипу хвора людина обов’язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.
Симптоми грипу:
– підвищена температура тіла;
– біль у горлі;
– кашель;
– нежить;
– біль у м’язах.
З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.
Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.
Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте “швидку” чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:
– сильна блідість або посиніння обличчя;
– затруднення дихання;
– висока температура тіла, що довго не знижується;
– багаторазове блювання та випорожнення;
– порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;
– болі у грудній клітці;
– домішки крові у мокроті;
– падіння артеріального тиску.
Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.
Інфекційний контроль: прості речі рятують життя
Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.
При епідемії грипу:
– Уникати скупчень людей щоб зменшити вірогідність контактів із хворими людьми.
– Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам’ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться.
– Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях.
– Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму.
– Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками.
– Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження.
Якщо з’явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:
– Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку.
– Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися.
– Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею.
Вакцинація: найефективніший засіб захисту
Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.
Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.
Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування.
Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби.
Групи ризику
Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.
До груп ризику входять:
– діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);
– вагітні жінки;
– люди віком від 65 років;
– люди з надмірною вагою;
– хворі на діабет;
– хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;
– хворі на хронічні захворювання легенів;
– люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;
– люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.
Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити.
Крім того, існують професійні групи ризику:
– медичні працівники,
– вчителі й вихователі,
– продавці,
– водії громадського транспорту,
– усі, хто працює в багатолюдних місцях.
У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.
Що лікує грип
Лікувати грип можна за допомогою:
– Препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу — лише вони здатні вплинути на вірус грипу: припинити його розмноження в організмі. Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.
– Препаратів, що пом’якшують симптоми, — вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом’якшуючи симптоми — жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м’язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму. Народні засоби для пом’якшення симптомів та загальної підтримки організму — наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї — неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні. Втім, зловживати ними також не слід. Важливо враховувати, що тимчасове пом’якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування — аж до постійної відсутності симптомів.
Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин — подолати жар можна за допомогою парацетамолу.
Під час грипу необхідно пити багато рідини. Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.
Що не лікує грип
Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:
- Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.
- Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.
- Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.
- Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав’яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом’якшення симптомів грипу — за умов грамотного використання без зловживань.
Підготувала лікар ЗПСЛ Корпяк З.Л.
Запрошуємо небайдужих громадян стати батьками для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
Мама і тато — два міцних крила в долі дитини, які обіймуть, захистять від негод, виведуть у повноцінне самостійне життя. Мамою і татом можна стати, народивши малюка. Мамою і татом можна стати для дитини, прийнявши її у сім’ю на виховання.
Служба у справах дітей Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади запрошує небайдужих громадян стати батьками для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування:
Опікуном та піклувальником
Встановлення опіки та піклування — це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного Кодексу України). Опікуни, піклувальники є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень, несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дитини, яка знаходяться під їх опікою, піклуванням. Опікуни, піклувальники зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, двічі на рік здійснювати повне медичне обстеження підопічного.
Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років, а піклування — над дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, опіка, піклування встановлюється органами опіки та піклування або судом. Опікуном, піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа. При призначенні опікуна, піклувальника враховуються особисті якості особи, її ставлення до дитини (Сімейний кодекс, стаття 244). Однією з умов оформлення опіки є бажання самої дитини щодо призначення певної особи її опікуном, піклувальником.
Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками щодо однієї й тієї самої дитини, надається:
- її родичам незалежно від місця їх проживання;
- особам, у сім’ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування. Не може бути опікуном, піклувальником особа, яка зловживає алкоголем, наркотичними засобами, позбавлена батьківських прав, а також інтереси якої суперечать інтересам дитини.Якщо дитина постійно проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, то відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України функції опікуна та піклувальника щодо неї здійснюються адміністрацією закладу.
Дитина, над якою встановлено опіку, піклування, не втрачає статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає державні пільги, передбачені для такої категорії дітей. За такими дітьми зберігається право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, на відшкодування у зв’язку з втратою годувальника. Дитина, яка виховується в сім’ї, має право на захист від зловживань з боку опікуна, піклувальника.
Відповідно до постанови абінету Міністрів України «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, становить до 2,5 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, а для дітей з інвалідністю до 3,5 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку.
Опіка припиняється у разі:
- передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);
• досягнення підопічним 14 років У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
Піклування припиняється у разі:
- досягнення фізичною особою повноліття;
- реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
Прийомною сім’єю
Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у свою сім’ю, для того щоб надати можливість дітям, які з різних причин позбавлені можливості проживати в рідній родині, жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні нової родини, де вони зможуть реалізувати свій потенціал.
Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26.04.2002 року (із змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини». Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації – до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Діти, влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам дитини, і не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки з біологічними родичами. Дитина у прийомній сім’ї зберігає за собою усі пільги і державні гарантії, її утримання і виховання забезпечує держава. Також за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування у прийомну сім’ю.
Відповідно до постанови кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» розмір грошового забезпечення прийомним батькам, батькам вихователям: із 70% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку за кожну дитину-вихованця та кожну прийомну дитину до 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну дитину-вихованця та кожну прийомну дитину.
ЯК СТВОРИТИ ПРИЙОМНУ СІМ’Ю?
Для прийняття відповідного рішення, особа або особи, які виявили бажання створити таку сім’ю звертаються із заявою до служби у справах дітей Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади та подає наступні документи:
- заяву ;
- довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
- документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
- копію свідоцтва про шлюб ( для осіб, які перебувають у шлюбі);
- копії паспортів;
- висновки про стан здоров’я;
- довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявником;
•довідку про наявність або відсутність судимості; - письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину–сироту або дитину позбавлену батьківського піклування у прийомну сім’ю, засвідчену нотаріально або написану власноруч у присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, підпису посадової особи та дати.
(Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі)
Та створити дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року “Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається виконавчим комітетом Шполянської міської ради обєднаної територальної громади на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.
Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?
До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом. Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює служба у справах дітей Шполянської міської ради.
Хто може стати батьками-вихователями?
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи. Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване в Черкаському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою. Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу. Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів. Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства). Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів.
Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.
Вам потрібно підготувати і подати наступні документи:
•заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);
- копії своїх паспортів;
- довідку про склад сім’ї (форма №3);
- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);
- довідку про стан здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разоми, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;
• довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку; - довідку про наявність чи відсутність судимості;
Віримо, що спільними зусиллями ми доб’ємося того, щоб кожна дитина мала сім’ю. Чужих дітей не буває, і кожен, хто має змогу, повинен зробити все необхідне для того, щоб діти зростали у любові.
Для додаткової інформації можна звернутися у робочий час до Служби у справах дітей Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади за адресою: м.Шпола вул. Соборна, 22 а.
Про випадки пневмонії у Китаї і Тайланді
22 січня у день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, наша держава відзначає День Соборності
Цьогоріч виповнилась 101-ша річниця Акту Злуки і, власне, соборності нашої України. Тож, далі коротко розповімо (на фото і відео), як у Шполянській ОТГ відзначають це державницьке свято.
- У знак єдності жителі громади разом із міською та районною владою збираються біля пам’ятника Т.Г. Шевченку, разом згадують події 1919 року, кладуть квіти до підніжжя невмирущого українського генія.
- Також в цей день жителі громади покладанням квітів вшановують сучасних борців за волю України біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні та пам’ятника учасникам ООС(АТО).
- У всіх закладах загальної середньої освіти, Публічній бібліотеці та її філіях проходять тематичні години на тему соборності України.
Хочемо зазначити, що цього року відбувся масштабний, святковий тематичний захід «Стежками Соборності» у Шполянській дитячій школі мистецтв, який підготували разом із наставниками творчі вихованці і колективи школи мистецтв та Центру дитячої та юнацької творчості учнівської молоді. Урочистості пройшли в національному дусі. Глядачі виявляли єднання взявшись за руки під чудові патріотичні пісні, гуртом співали Гімн України.
- Незалежність і суверенітет – запорука існування нації — істина ця прийшла з глибин народу. І сьогодні Україна знову продовжує шлях боротьби за вільну і цілісну державу. Тому соборність залишається на порядку денному наших національних завдань як ніколи раніше!, – про це сказав біля Великого Тараса очільник громади Сергій Кравченко.
- Міський голова також наголосив всім присутнім, що саме зараз Україні потрібна наша єдність, розсудливість, мудрий вибір — це і є передумова успішного спротиву зовнішній агресії!
Тож дорогі жителі громади, вірьмо у нашу велику українську родину! У нашу єдність і силу! Зичмо всім миру, мужності, стійкості, натхненної праці та наснаги! Адже разом ми непоборні!
Що варто знати про щеплення від дифтерії та правця?
Минулого року кожен другий дорослий українець не зробив необхідного щеплення від дифтерії і правця, та лише 70% дітей, і значно менше дорослих вакциновані від цих захворювань.
А тому МОЗ України розпочало кампанію “Вакциновані – значить захищені” і закликає кожного перевірити свої щеплення і за потреби пройти вакцинацію.
Імунітет проти деяких захворювань зберігається не на все життя, тому періодично необхідне повторне введення вакцини – ревакцинація. До цих захворювань відносяться дифтерія і правець.
За 10 місяців 2018 року в Україні зареєстровано 9 випадків захворювання на дифтерію (серед них 3 дітей та 6 дорослих) та 17 випадків захворювання на правець (5 дітей та 12 дорослих). Єдиний надійний захист від цих хвороб – вакцинація. Вчасно зроблене щеплення допоможе сформувати імунітет та захистити від смертельно небезпечних захворювань.
Діти отримують щеплення в 2, 4, 6, 18 місяців, 6 років і 16 років, а дорослі – кожні 10 років. Такий інтервал у дорослому віці зумовлений тим, що імунітет проти цих хвороб зберігається близько 10 років.
Тож першу планову ревакцинацію дорослих, які раніше були щеплені, проводять вакциною АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
ЧОМУ ВАЖЛИВО ВАКЦИНУВАТИСЯ ВІД ДИФТЕРІЇ І ПРАВЦЯ
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії – дифтерійна паличка, яка дуже стійка у зовнішньому середовищі та може зберігатися до 15 діб і передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий. Від моменту зараження до перших проявів захворювання проходить 3-10 днів.Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи, загальною інтоксикацією і ураженням серцево-судинної та нервової системи. Може призвести до смерті.
Правець – це гостре інфекційне захворювання, що виникає в результаті дії токсину на нервову систему. Токсин виробляють бактерій Clostridium tetani після потрапляння в рану з ґрунту, де вони перебувають у вигляді спор (форма існування бактерій, що забезпечує їм високе виживання). Спори часто присутні у кишковому тракті тварин, звідки потрапляють у ґрунт. Можна інфікуватися збудником правця через рану або поріз, внаслідок укусів тварин чи травмування гострими предметами, уламками деревини. Від людини до людини це захворювання не передається. Правець вражає нервову систему, провокує сильні сильні, дуже болючі судоми м’язів тіла. Симптоми захворювання можуть з’явитися з 3 по 21 день після зараження. За відсутності медичної допомоги імовірність смерті сягає 100%, але і при наданні своєчасної допомоги смертність настає в 10-70 % випадків.
Лише вакцинація рятує від дифтерії і правця – 99% людей, що мають щеплення – не хворіють.
ВАКЦИНАЦІЯ ВІД ДИФТЕРІЇ І ПРАВЦЯ – З ЧОГО ПОЧАТИ
Найперше, Вам необхідно звернутись до свого сімейного лікаря чи терапевта і разом з ним перевірити записи.
Відмітки про щеплення є у медичній карті та журналі реєстрації щеплень – там вказані дата щеплення, доза, назва і серія вакцин.
Якщо відміток про щеплення немає – це підстава пройти вакцинацію і захистити себе від хвороби.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕДУРА ЩЕПЛЕННЯ
Щеплення від дифтерії і правця – це загалом досить швидка і фактично безболісна процедура. Ось основні кроки:
Запишіться на прийом до сімейного лікаря чи терапевта, з яким підписали декларацію.
Під час консультації ви можете поставити лікарю всі запитання, які вас цікавлять про вакцинацію: можливі реакції організму, процедуру щеплення чи про вакцини.
Скажіть лікарю, якщо:
- у вас є алергія на ліки або їжу
- у вас була реакція на попереднє щеплення
- зараз приймаєте ліки або маєте серйозні захворювання серця, легенів, нирок тощо
- проходили курс хіміотерапії, гормональної терапії, отримували стероїди або ліки, що пригнічують імунітет.
Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури — це нормальна реакція організму на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє, а організм формує імунітет. Вони зазвичай самі минають за кілька діб. Якщо підвищена температура турбує, ви можете прийняти жарознижувальне — відповідно до порад вашого лікаря.
В КНП «Шполянський ЦПМСД» є безкоштовна і якісна вакцина для профілактики дифтерії і правця із зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих.
Пам’ятайте, своєчасно зроблене щеплення допоможе сформувати імунітет від смертельно небезпечних захворювань!
Підготувала: Лікар ЗПСЛ Гуцул Н. В.
4 394 працівники постраждали на виробництві у минулому році
За підсумками 2019 року Фондом соціального страхування України зареєстровано 4 394 потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві. Це на 411 осіб або 8,6% менше, ніж за підсумками 2018 року.
Водночас, кількість смертельно травмованих працівників зросла порівняно з 2018 роком на 60 осіб та становить 410 випадків.
Фонд здійснює для потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання такі виплати:
1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу;
5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;
6) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов’язаних з похованням.
Крім того, у разі настання страхового випадку за кошти Фонду здійснюється надання медичних і соціальних послуг. Зокрема, фінансується лікування всіх прямих наслідків страхового випадку до відновлення здоров’я або упродовж усього життя потерпілого у разі визначеної в цьому потреби, проходження курсу оперативної реабілітації на базі санаторно-курортних закладів, проведення досліджень, здійснення оперативних втручань, ендопротезування, протезування, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення тощо.
Пресслужба виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України
Про реєстрацію та звітність до Фонду соціального захисту інвалідів.
Законодавство гарантує особам з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Основоположним законом у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі по тексту – Закон), статтею 1 якого передбачено, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 466.
Порядки визначають умови реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, у яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі – роботодавці), та подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.
Роботодавці реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням (до 1 лютого) та подають Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю (надсилають рекомендованим листом) за формою, затвердженою Мінпраці, (наказ від 10.02.2007 № 42) щороку до 1 березня. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою – дата на поштовому штемпелі.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію документа про включення їх до реєстру неприбуткових установ.
Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати у відповідного суб’єкта господарювання за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Як видно із приведеного, суб’єктами реєстрації, подання звітів, а отже, суб’єктами виконання обов’язку працевлаштування осіб з інвалідністю, є суб’єкти, наділені правом прийняття – звільнення з роботи – роботодавці.
Цим правом наділяються органи управління суб’єктів господарювання на підставі законів України, установчих документів.
Так, до повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» належить призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради визначено статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування», до яких належать інші дії, відмінні від дій роботодавців. Тобто, виконавчі комітети не реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів і не здають звітів.
Одночасно, статтею 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із викладеного слід зробити висновок, що сільські, селищні голови, включаючи до чисельності працівників сільських, селищних рад працівників дошкільних навчальних закладів, інших структур, де прийом на роботу здійснюється іншими уповноваженими на те особами, перебирають повноваження і сприяють ухиленню від відповідальності порушників законодавства про зайнятість незахищених верств населення, у тому числі осіб з інвалідністю.
У суспільстві та державі серед роботодавців немає однозначних підходів до залучення осіб з інвалідністю до ринку праці, їх працевлаштування, і ці питання останнім часом стають дедалі актуальнішими з огляду на те, що працевлаштування таких осіб є викликом сьогодення та посиленням професіоналізації ринку праці.
В умовах професійної конкуренції такі особи зазвичай є більш мотивованими та відповідальнішими з погляду виконання службових обов’язків, менш вимогливими до умов праці, більш вмотивовані до професійного навчання, залучення їх до праці є елементом соціальної відповідальності роботодавців, працевлаштування їх включає елемент виконання роботодавцями відповідних обов’язків щодо дотримання гарантій прав осіб з інвалідністю з питань праці.
На мою думку, подальший процес розвитку в Україні ринку праці встановлюватиме тенденції стосовно посилення мотивації роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, забезпечення належних, здорових та безпечних умов праці, відповідно до потреб та інтересів таких працівників.
Директор Черкаського обласного
відділення Фонду соціального
захисту інвалідів Ольга ХОМЕНКО