Дорогі жителі та гості громади!

У 417-ий день війни, коли ми промовляємо «Христос Воскрес», у Великодню ніч міцніє наша душевна сила, і світлий день Воскресіння на весняних крилах несе в рідний край благодать, яка сходить із небес.

Цей Великдень із полиновим смаком удруге в житті незалежної України не схожий на інші. Причепурюючи оселі й вулиці, ми відчуваємо розпач згорьованих українців, які втратили дім і нині знайшли прихисток у нашій громаді. Місивши тісто, фарбуючи писанки, замість злагоди в душі, витирали на щоці гірку сльозу, бо стільки молодих життів обірвали підступні ворожі кулі. Куштуючи паску, утихомирюємо біль у серці, бо більше 460 українських дітей уже ніколи не посмакують рум’яним окрайцем пишного маминого чи бабусиного великоднього хліба.

Цей Великдень нагадує нам, що Ісус Христос, син Божий, був розіп’ятий на хресті, помер страшною смертю, але воскрес заради нашого порятунку. Пошматованою російською ордою є нині поранена ненька – Україна, але встане з руїн, отримає Божі нагороди – перемогу й мир. Вірмо, що відлік воєнного часу ми пройдемо разом, що кати-вовкулаки потонуть у вирі сліз багатостраждальних українців, згорять у пеклі мужності й нескореності наших захисників.

Цей Великдень – із ще гучнішим церковним дзвоном, із незламною надією про мир і безмежною любов’ю до згуртованої та загартованої України. Нехай наші серця завжди будуть наповнені милосердям, справи стають щирими та добрими, благословляються Євангельськими чеснотами.

Великий день настане ще для нас!

І сонце зійде, й буде в нас погожа днина.

Ми скажемо усі: «Христос воскрес!»

Воістину воскрес. ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

Поділитись: