Єднаємося, бо на війні немає чужого горя
Між Шполою та колись мальовничим селом Молодіжне Херсонської міської громади більше 300 кілометрів. Нині це не просто нелегка відстань між українськими населеними пунктами, а дорога турботи, добра й допомоги, що з’єднала жителів із центру України та незламних мешканців херсонських степів, які ледь оговтуються від підступного терористичного підриву Каховської ГЕС.
Підтримавши ініціативу уродженки Шполи Вікторії Жнець, яка через війну вимушено з дітьми покинула Миколаїв, де проживала з родиною, та шполянина Андрія Котуна, жителі нашої громади блискавично згуртувалися та зібрали гуманітарну допомогу постраждалим жителям Херсонщини. Упродовж трьох годин у Центр гуманітарної допомоги, що діє на базі Центру культури й дозвілля, маленькими потічками рухалися люди з водою, консервами, печивом, одягом, сухим кормом та боксами для тварин. А о 02.00 год. місцеві волонтери вирушили на згорьований та пошматований війною південь України.
Долучившись до ланцюжка людяного шефства, Андрій і Вікторія зупинилися спочатку в Херсоні. Докупивши засоби гігієни, ліки, вирушили в село Молодіжне, де проживають майже 350 жителів, серед яких багато людей поважного віку, лежачих хворих, щоб зібрану шполянами допомогу вручити безпосередньо постраждалим.
«У такий складний час не можна бути осторонь від біди людей, які живуть у понівечених обстрілами будинках з суцільними дірками, не мають води, ліків, а з продуктів – переважно хліб та макарони з Миколаєва. Простягнувши руку щирої підтримки жителям Херсонщини, ми, жителі згуртованої Шполянської громади, недаремно так швидко закумулювали зусиллля й ресурси»,– ділиться враженнями після поїздки Вікторія Жнець.
Її думку доповнює Андрій Котун: «Побачені нами згорьовані й утомлені очі людей, зруйновані школи, колись дбайливо доглянуті оселі, спалені автівки, зачинені магазини ще довго ятритимуть душу неспокоєм і невимовним болем через жахіття, які довелося пережити людям».
Висловлюємо вдячність за допомогу в організації перевезення гуманітарного вантажу власним автомобілем Андрію Котуну та Вікторії Жнець, а також усім, хто долучився, щоб і в незламному селі Молодіжне, і в інших селах та містах Херсонщини полегшити страждання українців.
Попереду в нас ще багато доріг турботи, кілометрів допомоги та маршрутів добра. Віримо, що згуртувавшись, напруживши всі сили, ми разом долатимемо труднощі війни, підтримуватимемо один одного і словом, і ділом, бо на війні чужа біда – це наша біда.