«Не зважали ні на спеку за вікном, ні на раптову поломку паливного фільтру в мікроавтобусі, ні на вщент місцями розбиті мости й дороги, бо ми їхали до своїх, поспішали до хлопців-земляків», – такими словами-спогадами починають розповідь шполянські волонтери Андрій Котун, Віктор Шульга. Вони повернулися звідти, де сильно б’ють російських чужинців наші мужні захисники. Споряджені смаколиками, водою, засобами гігієни, продуктами харчування, ліками, маскувальними сітками, сухим спиртом, цвяхами, овочами, здолали українськими шляхами впродовж доби відстань, яка міцно єднає громаду в серці України й область у східній частині держави, де ведеться боротьба за вільне життя. 
Згуртувалися й поїхали не лише, щоб передати вагомий гуманітарний вантаж, дбайливо зібраний жителями Шполянської громади, дружинами воїнів, а щоб підбадьорити словом, обійняти душі, подякувати віч-на-віч кожному землякові, побратимам. Були й міцні чоловічі рукостискання, і спільно скурені цигарки, і скупі посмішки, і ніжні погляди з глибоких схованок очей від отриманих привітів дружин, матерів, синів і донечок, а головне – залізна віра в перемогу й сталеві слова титанів: «Смерть ворогам!»
Позаду – сотні кілометрів до захисників на передову, попереду – нелегкий шлях до мирного світанку. А сьогодні – щирі слова людської вдячності всім, хто поділився теплом щедрої душі, надав усе необхідне й важливе, що допомагає нашим хлопцям-оборонцям бути сильнішими:
Справді, такий безмежний людський дух, незламна надія й відчутна опора воїнів символізують мрію про мир, надихають рухатися вперед та боротися за рідну землю. Жорстокість ніколи не придушить свободу вільних. Україну не здолає росія, бо наші далекі й близькі шляхи, крізь нічний морок чи виття тривог, – до захисників із вірою в перемогу!
