Шановний Андрію Івановичу, бажаємо Вам безліч сонячних днів, як сьогодні, здоров’я і затишного довголіття. Нехай завжди Вас оточують рідні та близькі, розуміють і підтримують!
Наше покоління вдячне сивочолим ветеранам, учасникам бойових дій найбільшої і трагічної війни ХХ століття за можливість жити у цьому світі. Саме ці мужні люди, незважаючи на всі труднощі, забезпечили планеті мирне небо. Не соромимось їм говорити слова подяки!
Андрій Іванович Тітко (05.09.1927) — старший сержант, кулеметник, артилерист, командир транспортного відділення 160 артилерійської дивізії. Учасник бойових дій у Польщі, Румунії, Німеччині. Призваний на службу у вересні 1944 року, демобілізований у травні 1953 року. До цього у 1942-43 рр. його неповнолітнього намагалися декілька разів вивезти у Німеччину на примусові роботи. Проте йому вдавалося втікати, остання втеча була із Польщі.
Народився у с. Лихоліти, Чорнобаївського району на Черкащині. У свій час родина пережила голодні роки 32-го і 33-го, але залишилась у латаній свитині. Колись заможна мама з багатим приданим все добро обміняла на зерно. Батька не чіпали, бо був військовим. Крізь прожиті картинки подій свідомість Андрія розуміла всю правду про «світлий комунізм», що голодні роки то геноцид, а не страшенний неврожай. Тому вшанувати жертв голодомору і цінити життя то святе для ветерана, який пережив не один лихолітній період в Україні.
Шполянщина стала рідною для Андрія Івановича з 1966 року. У Шполі він реалізував себе активним учасником суспільного життя міста і району, займався підприємницькою діяльністю. Шполяни знають його порядним і вихованим, людяним і щирим, здатним підтримати інших і допомогти.
