Шполянин Сергій приїхав із передової додому на декілька днів, щоб побачити дружину, матір, сестру. Відпочити в тиші й теплі, а потім знову повернутися туди, де гуде й стогне земля, де немає безпечного місця, де холодно й страшно, де в повітрі стоїть запах пороху й не видно неба — туди, де тривають бої за нашу незалежність, де йде війна. Уперше в житті воїн-захисник та його сестра Людмила, долаючи невпевненість та сором’язливість, звернулися з проханням зібрати окопні свічки, ліки, продукти швидкого приготування, на яке миттєво відгукнулися юні й дорослі шполяни. 
«Нас це вразило до глибини душі, тому ми, родина військових Сергія, його сина Олександра, які боронять рідну землю на Бахмутському напрямку, одному з найпекельніших, висловлюємо подяку учням, педагогам і батькам Шполянського ліцею №1 за теплі слова й надані смаколики, педагогу цього ліцею Юлії Стеценко та батькам-однодумцям, а також школярам, учителям і батькам Лозуватського ліцею, Шполянського ліцею №2 за оперативно виготовлені окопні свічки й надані ліки, за турботу згуртованих волонтерських загонів. 
Вдячні за оперативну реакцію, надзвичайно цінну й важливу допомогу з Центру гуманітарної підтримки, що діє на базі КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради, за надані посилки, які дбайливо формують жителі громади», – говорить від імені рідних військового шполянка Людмила Юрчак.
Наше «сьогодні» у своїх руках тримають захисники й захисниці Ук раїни. Завдання громади, у якій б’ється пошматоване війною серце України, – тримати у своїх руках їхнє «завтра». Працювати, підтримувати сили оборони, пам’ятати, що маленький внесок 
кожного — безцінний. Працюймо далі задля перемоги!
