Капсулу часу, закладену півстоліття тому, дістали жителі Лозуватки у день 374-річниці села. Послання з минулого наступним поколінням відправили лозуватчани з далекого 1972 року, які в той час, майже всім радянським селом, були об’єднані працею у колгоспі імені «Першого травня», що очолював Михайло Борозняк. Зауважимо, у 60-70-тих роках було модним закладати капсули часу і відправляти їх у майбутнє.
Із застарілого ящика дістали літературу, шкільні підручники, бобінні платівки із записами лозуватського сільського хору, атрибутику, яку використовували у школах під час етапів комуністичної ідеологічно-виховної обробки учнів — нагрудні зірки для жовтенят, червоні трикутні краватки піонерів, значки комсомольців.
Розглядаючи послання з минулого, сучасні діти і молодь Лозуватки намагались створити в уяві образ «юних будівників комунізму», цих таємничих «піонерів» і «комсомольців», які вкладаючи свої речі у капсулу часу ще не здогадувались, що за чверть століття над їхнім селом замайорить синьо-жовтий стяг вільної і незалежної країни, а ідеологічні емблеми зірок, серпа і молота з червоним стягом стануть для їхніх дітей темою вивчення режимного терору на сторінках історії України.
Старшим людям цікаво було повернутися на п’ятдесят років у минуле, дехто пригадав себе молодшим, згадали як жили їхні діди і батьки. Та якою б не була ностальгія, з того часу відбулася зміна не лише поколінь, а й історичних епох. Настав час змін світогляду та світосприйняття, рідна держава тепер ціною крові бореться за своє європейське майбутнє, і зараз на боці наполегливої боротьби всі покоління — від малечі до сивочолих українців.
Староста села Лозуватки Сергій Мельник каже, що незмінною завжди залишиться душа села, і запроваджену колись односельцями традицію, послання у майбутнє, будуть продовжувати. Адже такі раритети є містком між минулим і сьогоденням, показують зв’язок поколінь. Тому закладають своє послання у майбутній 2049 рік з мрією, щоб у 400-річчя села його відкрили нащадки у мирній і європейській Україні, яку зараз визволяють хоробрі Збройні сили з-під гніту російського тероризму.
Літопис рідного краю не згубиться, село житиме для всіх місцевих мешканців, і для тих, хто із батківщини йде у світ незвіданих стежок.