Серед присутніх були волонтери різних напрямків та форм діяльності, але, звичайно, у час, коли Україна бореться з одвічним ворогом, розмову приділили військовому волонтерству.
Начальник юридичного відділу Шполянської міської ради Володимир Слободяник відповів на основні запитання щодо правового статусу волонтера, договорів у сфері волонтерства, про ввезення транспортного засобу як гуманітарного вантажу, а також актуалізував ключові новели Закону України «Про волонтерську діяльність», розповів про відмінності між індивідуальним волонтерством та діяльністю громадських організацій.
Виконуючий обов’язки міського голови Олег Кошовий окреслив механізм використання бюджетних коштів громади, що базується на чинних законах і нормативно-правових документах фінансової звітності. Розповів про тендерні закупівлі на оснащення армії.«Одним із чинників є бюрократизм, що діє у системі державного законодавства. Затримки закупівель озброєння за бюджетні кошти викликають незадоволення громадськості і формують суспільну думку на кшталт прогалин у виконанні завдань місцевої влади на підтримку ЗСУ, виникають несприятливі та негативні думки. Часто-густо їх зумовлюють чи провокують іноді й самі волонтери, особливо в інформаційному просторі, маніпулюють необґрунтованими й неправдивими фактами через брак знань зі сфери державних закупівель», – зауважив керівник громади.
Діалог розвивала заступник міського голови Ірина Каландирець, яка в липні цього року пройшла конкурсний відбір на навчання за програмою “U-LEAD з Європою”, що впроваджується німецькою урядовою компанією GIZ, на тему «Взаємодія органів місцевого самоврядування та волонтерських об’єднань»:«Міська рада як орган місцевого самоврядування (ОМС) прагне створювати сприятливі умови для діяльності волонтерів, яка є цінною для розвитку громади. В умовах воєнного стану важливо підвищувати суспільний престиж такої діяльності, підтримувати та заохочувати діяльності волонтерів. Ми повинні вміти ідентифікувати, хто саме є волонтерами в нашій громаді, адже від цього залежать наші подальші дії. Важливо, щоб волонтерство було неприбутковим, добровільним, мало суспільну користь. Якщо бракує хоча б одного з цих компонентів, мова йде вже не про волонтерство. У нас немає ні протидії, коли влада не зацікавлена в діяльності волонтерів та створює штучні перепони, ні ігнорування, коли ОМС не цікавиться діяльністю волонтерів, але й не втручається. Ми зацікавлені у взаємодії: ОМС знає про волонтерів у громаді, розуміє їх потреби та сприяє їх діяльності».
Присутні обмінялися досвідом волонтерської діяльності під час війни. У фіналі заходу вкотре відчули: різних людей і неоднакові погляди об’єднала згуртованість, яка стала рушійною силою спротиву агресору саме завдяки волонтерам. Наразі прагнемо найголовнішого — перемоги України й миру. Ніхто не бажає, щоб над рідним краєм майорів російський прапор. Зараз кожен робить все можливе, щоб вільний дух держави ще більше зміцнився й запанував у всій країні.
