СКАЗ – НЕБЕЗПЕЧНА ХВОРОБА!
В Україні за останні роки і тепер – напружена епізоотична ситуація зі сказу. Заступник начальника управління – начальник відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Звенигородського районного управління ГУ ДПСС в Черкаській області Лариса Погасій укотре зосереджує увагу на тому, що значна кількість випадків сказу серед собак, котів та диких тварин, які найбільш наближені до людей, є для них головною небезпекою щодо інфікування збудником сказу. Однією з причин цього є відсутність контролю за виконанням правил утримання собак і котів, безвідповідальність власників домашніх тварин, особливо в приміській зоні. Крім того, це обумовлено низьким рівнем свідомості власників тварин, які відмовляються надавати своїх тварин для імунопрофілактичних щеплень. Спеціалістами державної установи ветеринарної медицини з початку року щеплено проти сказу 500 гол. собак та 100 гол. котів.У населених пунктах Звенигородського району велика кількість безпритульних тварин, які знаходяться в подвір’ях будинків, на територіях дитячих закладів, шкіл, біля магазинів та інших місцях. Викликає занепокоєння відсутність настороженості в громадян, особливо дітей, при поводженні з ними. Часто можна бачити, як діти годують та граються з безпритульними тваринами, дорослі також намагаються надавати їм допомогу, лікуючи хворих тварин, при цьому отримують укуси, що в окремих випадках можуть коштувати їм життя.
Сказ або гідрофобія (водобоязнь) – гостре особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людей, яке характеризується гострим перебігом, ураженням центральної нервової системи і закінчується летально. Джерелом інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини при укусі або потраплянні слини хворої тварини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Зараження можливе також через предмети, забруднені слиною хворих тварин. Якщо тварина вкусила людину, потрібно ретельно промити місце укусу протягом 15 хв. з милом та обробити спиртовим розчином, потім негайно звернутися до медичної установи з метою надання кваліфікованої медичної допомоги. Зволікання може коштувати життя.
Як розпізнати хвору на сказ тварину? Головна ознака хворих тварин – зміна поведінки, тварина боїться вживати воду (страждає на гідрофобію), втрата апетиту (внаслідок утрудненого ковтання), млявість, слиновиділення. Такий період триває кілька днів, після чого розвивається параліч і смерть. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу та утримання худоби, нападаючи на тварин. Слина хворої тварини містить у собі вірус ще за 10 діб до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може і від тварин, які зовні виглядають здоровими. Щоб уникнути небезпеки, потрібно дотримуватись правил утримання домашніх тварин:
-
не дозволяйте домашнім тваринам контактувати з вуличними, охороняйте їх від укусів інших тварин;
-
щорічно вакцинуйте домашніх тварин проти сказу;
-
виводьте собак на прогулянку в наморднику та на повідку;
-
не чіпайте тварин з дивною поведінкою;
-
не заводьте собак і кішок заради забави, не викидайте їх на вулицю.
Забороняється вигулювати собак на територіях лікувально-профілактичних закладів, шкіл, дитячих навчальних закладів, закладів інтернатного типу, у парках та скверах, приводити їх із собою на ринки, у магазини та нацьковувати на людей, вигулювати їх необхідно в спеціально відведених місцях.
Тварина, яка на вигляд абсолютно здорова, може виявитися зараженою на сказ. Вірус зі слиною тварин виділяється на останніх днях інкубаційного періоду, який триває в середньому сім днів. Власник тварини, яка покусала людину, повинен її ізолювати та тримати на прив’язі (в клітці, вольєрі), про такий випадок негайно повідомити фахівця ветеринарної медицини, для того щоб спостерігати за її станом протягом 10 діб з моменту покусу. Якщо тварина залишається здоровою та живою, лікування людям не призначається або в подальшому відміняється.
Пам’ятайте, якщо дотримуватись наданих порад, то можна запобігти укусів тваринами, отже, попередити захворювання, що передаються ними.
