Кілька днів тому, у Міжнародний день захисту дітей, ми збиралися на тематичному заході, щоб подарувати миті радості нашим діткам, щоб разом із ними зануритись у світ дитинства й радості.
Сьогодні ж, 4 червня, у День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, відбувся тематичний мітинг-реквієм «Дитинство, вбите війною».
Уже десять років росія нищить українців. Біль за кожним жорстоко обірваним життям не втамують жодні слова втіхи й співчуття. Втрачати дорослих — важко. Але найстрашніше те, що держава-терорист, росія, забирає життя ще й у тих, хто навіть не встиг його сповна почати — у дітей.
Ворожі ракети й снаряди, свідомо націлені проти мирного населення, відбирають у нас майбутнє. Сотні маленьких українців мали змінити цей світ: хтось міг стати лікарем, хтось — відомим спортсменом чи спортсменкою, а хтось із заздрістю дивився на маму — перукаря чи кондитера…
Їх передчасно обірвані життя — наш вічний біль.
Їх непрожиті долі — вічна мука рідних та близьких.
У цей день біля пам’ятника учасникам бойових дій російсько-української війни у Шполі зібралися жителі та гості нашої громади, представники органів місцевої влади.
До всіх присутніх звернувся в.о. міського голови Олег Кошовий, зазначивши, що несправедлива, жорстока, загарбницька війна, що прийшла на нашу землю, на жаль, відібрала дитинство в маленьких українців та україночок. Вони живуть у часи, коли твориться історія, а мали б жити у щасливих дитячих мріях і турботах. Невимовно болить душа від кожного повідомлення про загибель наших незламних воїнів-земляків. Щоразу крається серце від новин про те, що гинуть діти — ті, хто мав творити світле майбутнє нашої країни. Ми не маємо права ніколи забувати про ці безневинні дитячі жертви дорослої війни.
Захід супроводжувався художніми номерами. Кожен із них озвався пекучим болем у серцях, тому жоден із присутніх не міг стримати сліз.
Вікторія Верба виконала пісню «Колискова мелодія України».
Єва Верба, учениця Шполянського ліцею №1, і Микола Федоров, капітан, офіцер першого відділу Звенигородського районного ТЦК і СП, своїм дуетом викликали вир емоцій, виконавши пісню «А знаєте, війна колись закінчиться».
Ніка Осауленко щемливо, душевно, проникливо прочитала поезію «Невже ти дозволиш їм» під музичний супровід Каріни Колісник і Тетяни Чебан (М. Скорик «Мелодія»).
Анна Гудима щиро, з невимовним болем і тугою в голосі теж під музичний супровід, який підсилював емоцію, продекламувала поезію «Скажіть, що сталось…».
Також дітки нашої громади прикріпили до дерев дзвіночки, які символізують голоси малюків, котрі не проживуть своє дитинство, не пограються з іграшками, не підуть до школи, не зустрінуть перше кохання і не зможуть весело, щиро, безтурботно засміятися. Цим янголятам не судилося стати дорослими, бо їх убила війна. Ніколи не пробачимо цей біль, який шматує наші серця щодня!
Разом поклали квіти до меморіалу нашим загиблим воїнам, подякувавши їм за найвищу ціну, яку вже заплатили за наше майбутнє, віддавши за нього своє життя.
Пам’ятаємо і обов’язково помстимося за кожного дорослого, що став до лав Небесного війська, за кожну дитину, яка стала янголятком!