16.06.2023 року у бою за нашу Батьківщину загинув воїн, старший солдат Олег Павлович Сіренко (02.01.1972 р.н.), житель села Сигнаївка.Стрілець-зенітник роти вогневої підтримки під час ворожого обстрілу в Краматорському районі Донецької області отримав поранення, несумісні з життям.
Рівно рік тому ці слова розбили на друзки серця рідних, друзів, побратимів Олега, завдавши болю, який не втамувати вже ніколи.
Сьогодні, коли минають роковини смерті відважного Героя, його могилу разом із рідними відвідали Оксана Авер’янова, староста Сигнаївського старостинського округу, місцеві жителі, побратими. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі та висловили співчуття його родині та близьким.
Спогадами про свого найкращого у всьому світі тата поділився Григорій Сіренко:
«Хочу про батька написати з моменту повномасштабного вторгнення.
Коли ворог розпочав наступ, тато без вагань вирішив захищати суверенність та незалежність України, захищати свою сім’ю та домівку.
2 березня 2022 р. вранці він сказав мамі: «Я їду в Шполу, ти зі мною?». Мама запитала: «Для чого?» Він відповів: «У воєнкомат». Вони поїхали разом, і батько записався до лав ЗСУ. 9 червня його призвали на службу. З того часу ми підтримували його у всьому і тримали постійний зв’язок (наскільки це було можливо). Він розповідав про службу, навчання, побратимів. Говорив, що дуже багато дужих та гарних хлопців стоїть поруч з ним, і він цьому радий. З часом отримав звання старшого солдата, пройшов навчання з тактичної медицини. Також навчився вправно користуватися переносним зенітно-ракетним комплексом (ПЗРК).
У кінці квітня їх батальйон відправили на передову, де вони вели бойові дії в співпраці з різними бригадами. 16 червня 2023 року приблизно о 4:00 батько загинув від ворожого снаряда.
Для нас же ранок розпочався, як завжди, але коли ми отримали сповіщення про смерть батька, то цей день став найчорнішим у нашому житті.
Надалі я просив фото та відео в татових побратимів. Всі як один говорили, що їм його не вистачає, він завжди був позитивним та підтримував усіх.
Ми сім’єю згадуємо його сміх і жарти, любов і відданість родині та країні».
9 січня 2024 року згідно з Указом Президента України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку старшого солдата Сіренка Олега Павловича, жителя с. Сигнаївка, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагороду вручено дружині Наталії.
Звичайно, ні ордени, ні слова співчуття чи підтримки не здатні загоїти рану на серцях рідних. Вона довіку болітиме і кровоточитиме…
Спочивай з янголами, наш хоробрий Герою!
Вічна пам’ять і вічна слава!
