Людина жива стільки, скільки жива пам’ять про неї
🔷Сьогодні ми згадуємо Олександра Маньківського – мужнього воїна, який помер 4 роки тому в зоні проведення операції об’єднаних сил, залишившись вірним військовій присязі.
Олександр Маньківський, старший сержант, стрілець-зенітник 2-го зенітного ракетного взводу 2-ї зенітно-ракетної артилерійної дивізії, народився 04.01.1968 р. в с. Попасне Луганської області. Із 2015 року брав участь в АТО (пішов добровольцем). Із 29.07.2016 року проходив військову службу за контрактом ту лавах ЗСУ.
🔷Помер Олександр Маньківський під час виконання військових обов’язків 21.06.2020 року поблизу м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Вранці 22 червня 2024 року могилу Героя відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий та Ірина Каландирець і Дмитро Коваль, заступники міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною мовчання, поклали квіти.
Минули роки, але біль від втрати близької людини ятрить серця рідних, близьких і друзів.
Олександр Маньківський навчався у Шполянській загальноосвітній школі №2 з 1975 р. по 1983 р. (8-річна школа). У атестаті має майже всі відмінні оцінки.
Своїми спогадами поділилися однокласники Олександра:
🔷«Сашу в нашому класі називали не інакше, як «Ходяча енциклопедія». Він був добрим, скромним, щирим. Завжди приходив на допомогу, ніколи нікому не відмовляв. Буває, що хтось краще знає гуманітарні предмети, хтось — математичні. Він же однаково добре орієнтувався у всьому. Усі рівнялися на нього, хотіли бути такими ж розумними. Саша також був обдарованим музикантом: гарно, віртуозно грав на скрипці на різних заходах, які проводились у школі. Запам’ятався хорошою людиною.»
Валентина Снісаренко (Килимиста)
🔷«Саша Маньківський мав феноменальну пам’ять і нестандартне мислення, що допомагало йому в навчанні і далі в житті. Приходив на виручку завжди, допомагав, наприклад, у підготовці контрольних робіт тощо. Пам’ятаю теж, як неперевершено він грав на скрипці.»
Олександр Вдовик
🔷«Спогад про Маньківського Олександра…
Провчившись вісім років із Сашею, пам’ятаю його скромним, веселим, добрим, товариським, стриманим, врівноваженим, тактовним хлопцем, який ніколи не ображав дівчат і завжди мав авторитет не тільки серед однокласників, а й серед менших і старших учнів школи. Саша, маючи високий зріст, завжди сидів на останній парті, проте навчався всі вісім років на відмінно. Щодня! По всіх предметах! У Саші були лише відмінні оцінки! Часто Саші вдавалося і однокласникам допомагати підказками аж із задньої парти. Він також брав активну участь у житті школи, користувався великою повагою серед учителів. Крім того, Саша відвідував спортивну та музичну школи (по класу скрипки), бо мав ще й неабиякий хист до музики.»
Людмила Мошкова
Схилімо голови сьогодні перед пам’яттю нашого земляка-захисника — батька, товариша, побратима!
Спочивай із янголами, Герою!
Вічна слава і вічна пам’ять!