Сьогодні, 24 червня 2024 року, минають роковини з дня загибелі нашого хороброго воїна Івана Копецького, жителя с. Лебедин. Його могилу разом із рідними відвідали Ольга Музиченко-Губа, директор Лебединського ліцею №1, депутатка міської ради; представник старостату, місцеві жителі, побратими. Вони вшанували пам’ять полеглого воїна хвилиною пошани й честі, а також висловили співчуття його родині та близьким.
Іван Валерійович Копецький народився 5 вересня 1980 року. Був командиром стрілецького відділення стрілецької роти. Загинув 24 червня 2023 року в Краматорському районі Донецької області під час ворожого обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям. Не дочекалися додому живим найріднішу, найближчу людину у світі дружина Тетяна, донька Надія та син Андрій.
9 січня 2024 року в сесійній залі Звенигородської районної ради начальник Звенигородської районної військoвoї адміністрації Юрій Піковський, начальник Звенигородського РТЦК та СП Роман Здоренко мали за честь вручити державні нагороди рідним загиблих Герoїв Шполянської громади. Солдат Іван Копецький, житель с. Лебедин, за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагороду отримали донька Надія і син Андрій.
14 січня 2024 року в Лебедині священнослужитель Спасо-Преображенського храму отець Іван Келеман вручив рідним Івана Копецького церковну відзнаку медаль «Хрест Свободи» (посмертно) за жертовне служіння задля збереження Божого дару свободи та незалежності.
Хоробрий, добрий, справедливий, щирий, мужній — таким залишився наш Герой у пам’яті рідних, друзів і побратимів:
«А пам’ятаєш, як з тобою пили каву?
Ти брав еспресо, я — американо.
Курили сигарети і мовчали.
Нам було добре, ми були братами.
А зараз цього так не вистачає,
Лиш тільки спогад миті повертає…
Тепер навічно будеш ти Героєм!
Ми ж будем тут боротися із болем»
Максим Лимар
«Ваня був дуже добрим, сміливим, чуйним, завжди допомагав, розповідав повчальні історії. Був справжнім патріотом. Коли чув ворожу музику, неодмінно сварився й просив вимкнути. Іван був справжнім товаришем і надійним побратимом.»
Владислав Шахрай
«Востаннє ми зустрілися з Іваном в Лебедині, на його похованні. Сумно і болісно на душі. Кращі покидають цей світ заради майбутніх поколінь, заради миру й спокою в оселях українців. Царство Небесне Івану! Герої не вмирають, вони завжди залишаються в пам’яті поколінь»
Віктор Кравченко (с. Носачів)
Згадаймо сьогодні нашого відважного Захисника, помолімося за його світлу душу!
Спочивай із янголами!
Вічна пам’ять!
