Невимовний біль та вічна шана
7 липня 2024 року минає рік з дня загибелі шполянина Павла Матіки, вірного сина своєї Батьківщини.
Вранці напередодні могилу Героя разом із рідними відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий та заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ірина Каландирець. Вони вшанували пам’ять полеглого воїна хвилиною пошани й честі, а також висловили співчуття його родині та близьким.
Народився Павло Васильович Матіка 23 липня 1972 року. У 1979– 1989 роках навчався в Шполянській ЗОШ № 1. Закінчив Черкаський кооперативний технікум за спеціальністю «Технологія та організація громадського харчування». З 1993 по 2020 р. працював у ТОВ «Шполянський завод продтоварів», пройшовши шлях від звичайного робітника до начальника ковбасного цеху. Однак, коли мирне життя українців було порушено підступним вторгненням ворога, Павло, не вагаючись, став на захист своєї домівки, сім’ї та майбутнього. Він мужньо воював у лавах Збройних cил України, демонструючи неймовірну хоробрість та стійкість. Павло Матіка загинув 7 липня 2023 року у Покровському районі Донецької області. Його життєвий годинник кляті вороги спинили на 51 році життя. Він був хоробрим воїном, який взяв до рук зброю, аби захистити все рідне й дороге серцю.
Пам’ять про Павла Матіку вічно житиме в серцях його рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Він був не лише мужнім воїном, але й чудовою людиною, щирим другом, люблячим сином та зразковим сім’янином.
Юрій і Тетяна Стеценки, друзі родини, поділилися своїми спогадами про Павла: «Прекрасний батько, люблячий чоловік, хороший сім’янин. Був дуже сумлінним — любив, щоб усе було на своїх місцях, у побуті — скромним. Ніколи ні в кого нічого не попросив. Як відповідальний працівник, кожну справу, за яку брався, виконував старанно й доводив до логічного завершення. Завдяки цим якостям його було призначено начальником ковбасного цеху, відомого в Шполі та області як виробника якісних «гостівських» ковбас зі смаком дитинства. Багато людей хотіли працювати разом із Павлом. Розповідати про нього можна годинами… На свята завжди був душею компанії. У роботі був безвідмовним. Пробував себе в різних сферах і показував високі результати. Був енергійним, ніколи не стояв на місці. Будував плани на майбутнє та був переконаний, що ще багато зможе зробити для сім’ї, рідного міста, але, на жаль, кровожерний ворог зупинив його на пів кроці…»