Річниця болю…
Сьогодні минає рік із дня смерті воїна-земляка Сергія Поперечного. Своє життя він присвятив служінню Батьківщині, а його відвага та самопожертва залишаться незабутніми в серцях українців.Сергій Володимирович народився 26.11.1964 у місті Шпола. Навчався у Шполянській школі №3, далі у військовому училищі. Навіть вийшовши на пенсію за вислугою років, не покинув службу, адже російські окупанти почали підступне вторгнення в Україну. Сергій Поперечний — начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб військової частини помер 19 липня 2023 року під час несення військової служби, яку сумлінно виконував з 21 грудня 2016 року.
Цього дня рідні, друзі, побратими, в.о. міського голови Олег Кошовий зібралися в місці останнього спочинку Сергія, ушанували пам’ять воїна хвилиною пошани й честі й поклали квіти до його могили.
Ми вклоняємося його відданості, мужності й героїзму. Пам’ять про Сергія Поперечного залишиться в серцях матері, дружини, синів та онуків, рідних та близьких, жителів нашої громади.
«Сергій був прикладом для друзів та однокласників, мені ніколи не доводилося червоніти за нього. Я завжди пишалася успіхами сина, — зі сльозами на очах пригадує мати Любов Григорівна. — Не було жодного мого дня народження, на якому б не було квітів від сина. Навіть будучи на війні, він не забував про мене. Квіти привозили племінники чи його побратими. Ніколи не завдавав болю ні мені, ні дружині своїй. І дітей виховав такими ж. Коли народилася перша внучка, щастю не було меж, а як онучок, то інакше як «Наступник мій» не хотів називати. Шкода, що третього онучка так і не побачив…».
«Наближаються перші роковини з дня передчасної смерті нашого дорогого тата, свекра, дідуся. Нам бракує його життєвого досвіду, мудрих порад, щирої посмішки. Хоч уже дорослі сини й самі стали батьками, а в душі вир емоцій… хочеться почути, побачити й поговорити про життя в такий нелегкий час. Наш батько був щирим, добрим, чуйним. Його підтримка надихала на гідні вчинки. Спочивай у спокої, наш рідненький, а ми будемо тебе завжди любити, пам’ятати, сумувати…», — з сумом згадують Героя діти та онуки.
Світла й вічна пам’ять нашому Захиснику. Слава Україні! Слава її Героям!
