Сьогодні, напередодні Дня медичних працівників, розповідаємо про жінку, яка присвятила своє життя медицині. Олена Плахотнюк — це легенда нашої лікарні, бо має за плечима 48 років відданості професії. Її досвід, мудрість та безмежна любов до людей надихають щодня. Знайомтесь: Плахотнюк Олена Михайлівна, терапевт комунального некомерційного підприємства «Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шполянської міської ради ОТГ.
Розкажіть про свій шлях у професії. Що Вас спонукало обрати цю сферу? З дитинства мені подобалося дві професії: лікар і вчитель. Обравши першу, пройшла нелегкий шлях, тому що вступила в інститут не з першого разу. Та мрія здійснилась і в 1976 році закінчила Одеський медичний інститут ім. М.І. Пирогова й була направлена працювати в місто Черкаси. Проте мені більше сподобалася Шпола, і от уже 48 років я працюю в нашій лікарні.
Чи пам’ятає свій перший робочий день? Яким він був? Так, перший робочий день пам’ятаю… було на прийомі багато людей, дуже хвилювалася, боялася, що не впораюся, але змогла опанувати свій страх швидко, бо відчувала потребу пацієнтів у допомозі.
Які найважливіші уроки винесли за роки роботи? Я зрозуміла, що потрібно бути уважним до хворого, не пропустити ніяких дрібниць при огляді й опитуванні, щоб не допустити помилок.
Які робочі моменти вважаєте найбільш значущими? Ніколи не була кар’єристкою, працювала дільничним терапевтом, завідувала підлітковою службою району, довгий час була завідуючою терапевтичним відділенням поліклініки, а з виходом на пенсію працюю терапевтом у відділенні сімейної медицини.
Які неординарні, цікаві історії можете пригадати з минулої практики? За роки роботи запам’яталися два випадки: епідемія грипу — тоді в мене було до 40 викликів і в кінці робочого дня мені теж стало недобре, захворіла, але тут виклик до хворого на хутір Ховківка. Це було взимку, снігу повно, спочатку їхали машиною, та через великі перемети машина зупинилася і мені довелося добиратися до хворого пішки, через поле, по снігу. Романтика (посміхається), але це ж молодість і було навіть цікаво.
Дайте, будь ласка, поради молодим людям, які хочуть стати медиками? Добре подумати над тим, чи готові вони до такого вибору. Це ж все життя потрібно турбуватися про здоров’я інших, постійно навчатися, не бути байдужими до чужого болю. Якщо готові — щасливої вам дороги, успіхів!
Які якості, на Вашу думку, є найважливішими для медичного працівника? Лікарі — не Боги, усього зробити не можуть, але байдужості й черствості пацієнти не пробачають. Кого б могли назвати лікарем з великої літери? За довгі роки моєї праці є багато лікарів, яких я згадую з повагою і вважаю, що вони заслуговують на добру пам’ять. Серед них родини лікарів Заїк, Юрашів, Войтовичів, Осадченків, це Хонько В.К., Муковоз М.О., Русіна Л.І. Вокалюк М.Д., Лихолай П.П., Калько М.Ф. і інші. Якщо людина все життя боролась за здоров’я інших, то її потрібно пам’ятати.
Ваші побажання колегам з нагоди Дня медичних працівників? Зичу своїм колегам мирного неба, переможного завершення війни, міцного здоров’я. Нехай усі, хто захищає Батьківщину, повернуться додому живими, а ми в громаді зможемо їх зігріти любов’ю.
