Серце, віддане Україні: світла пам’ять про відважного воїна
30 серпня 2024 року минає 2 роки відтоді, як захищаючи Батьківщину, загинув наш земляк Анатолій Муковоз. Сьогодні його могилу відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий та керуюча справам виконавчого комітету Тетяна Герус. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною мовчання, поклали квіти до могили, а також висловили співчуття родині та близьким.20 серпня могилу Анатолія відвідали його побратими разом з мамою — Ганною Іванівною.
Муковоз Анатолій Миколайович народився 9 листопада 1974 року в селищі Нестерівка Маньківського району Черкаської області. З 1981 по 1991 р. навчався у Шполянській середній школі №3.
Анатолій був дуже здібним учнем, легко та швидко сприймав, добре засвоював новий матеріал, був уважним, старанним, дисциплінованим, дружним. Уболівав за справи класу, брав активну участь у позакласній роботі. Закінчив музичну школу по класу баяна. Більший нахил виявляв до точних наук, відвідував факультативи з математики, інформатики, фізики. Мав авторитет серед друзів та вчителів.
У 2014 р., коли клятий ворог ступив на рідну землю, Анатолій без вагань пішов боронити Україну. Був командиром стрілецького взводу окремого стрілецького батальйону, мав звання «старший лейтенант». Брав активну участь у бойових діях у східній частині України під час АТО. Разом із побратимами тримав оборону Донецького аеропорту та прилеглих районів. Проривали оточення летовища. Разом із хлопцями вибудовували оборону по периметру біля с. Піски.
Загинув Анатолій 30 серпня 2022 року під час бойового зіткнення з ворогом від вибухової травми поблизу с. Піски Донецької обл., прикривши собою побратима. Похований у рідній Шполі на кладовищі по вул. Амосова.
За сумлінне виконання службових обов’язків, вагомий внесок у підтримання цілісності та захисту недоторканності України нагороджений багатьма відзнаками та медалями.
Спогадами про Анатолія Муковоза діляться його побратими
Олександр (позивний «Зятьок») згадує Анатолія як доброго, чуйного, чесного та порядного чоловіка, який завжди був на передовій, показуючи всім приклад мужності та патріотизму. «Він був не тільки добрим другом, а й надійним побратимом, на якого можна було покластися в будь-якій ситуації», — зазначає Олександр.
Богдан (позивний «Боб») говорить, що Анатолій був добрим, чуйним, ніколи нікому не відмовляв. На першому місці у нього був не інстинкт самозбереження, а допомога іншим. Завжди першим поспішав на виручку, не думаючи про власне життя.
