7 вересня 2024 року минає річниця, як у боях за Україну загинув Андрій Олександрович Околітий. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, — стояти пліч-о-пліч із побратимами, не боячись за своє життя — рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. Андрій зумів. Сьогодні вшанувати пам’ять захисника зібралися рідні та близькі, друзі, односельчани, побратими, староста Кримківського старостату Микола Запорожець. Вони поклали квіти на могилу загиблого, вшанували хвилиною честі й поваги. Народився Андрій Околітий 6 грудня 1998 року в селі Кримки Шполянського району Черкаської області. Навчався в Кримківській ЗОШ І-ІІ ступенів, потім у Водянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З осені 2018 року до весни 2020 року Андрій разом зі старшим братом Юрієм проходили строкову службу в Національній гвардії України в Першій Президентській бригаді ім. Гетьмана Петра Дорошенка в Ірпені. По закінченню строкової служби працював у Звенигородському лісництві різноробочим. 12 березня 2022 року Андрій залишив рідне село і став на захист Батьківщини. Служив у прикордонних військах України: п’ять місяців у Чернігівській області на кордоні з Білоруссю, Молдовою; у Донецькій області. Узимку 2023 року Андрій стає професійним снайпером. Після навчань досвідчений військовий повертається на Донеччину. В одному із боїв під Бахмутом отримав контузію та поранення уламками. Лікувався в госпіталі в Дніпрі. 5 вересня востаннє вийшов на зв’язок. Загинув, виконуючи бойове завдання, 7 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно). На фасаді Кримківської гімназії відкрита меморіальна дошка випускнику, сержанту Державної прикордонної служби України Андрію Олександровичу Околітому.
«Ось уже минув рік, як мій односелець і сусід Околітий Андрій відлетів журавликом у небо… Він із перших днів війни зі своїм братом Юрієм пішли захищати нашу рідну землю від підлого й підступного ворога. Андрій був дуже доброю та світлою людиною, незамінним помічником для своєї мами, ніколи не відмовляв в допомозі сусідам і своїм друзям. Він був для всіх як сонечко, завжди усміхненим. Та ця проклята війна забрала молоде життя! Навіть у найтяжчі моменти нашого життя ми не припиняємо вірити в перемогу!» — ділиться спогадами сусідка загиблого. «Скільки мрій і бажань було в Андрія… Молодий, красивий, трудолюбивий юнак ще так багато міг зробити для країни, родини, а він віддав життя за нас із вами. У Андрія була кохана дівчина, із якою хотів одружитись, мати міцну сім’ю, придбати дім. Клята війна — скільки горя, сліз принесла в українські родини. Андрій зростав у дружній сім’ї з мамою та з двома братами, батько помер ще молодим. Хлопці завжди допомагали матері й сусідам. Не боялись ніякої роботи. Мати теж намагалася дати дітям усе найкраще: мобільні телефони і комп’ютер, мабуть, були чи не в перших у селі. Андрій мав багато друзів, любив рибалити, збирати гриби. Не судилося Андрійкові, щоб його мрії здійснилися. Прошу згадати його добрим словом, нехай на небесах йому буде спокій», — говорить про Андрія інша сусідка.
Андрій став янголом, який з небес оберігає свою родину та бойових побратимів. Нехай Бог посилає рідним терпіння, мужність і силу духу…
