Сьогодні, 17 жовтня 2024 року, минає друга річниця відтоді, як клятий ворог безжально перервав нитку життя нашого земляка, жителя с. Журавка Олексія Олександровича Мороза, який захищав країну від ворога у лавах ЗСУ. Був стрільцем-помічником гранатометника механізованого відділення окремої танкової бригади. Загинув хоробрий воїн, до кінця залишившись вірним присязі, 17 жовтня 2022 року в запеклому бою на Донеччині.

У цей день його могилу відвідали рідні, односельці, педагоги, учні місцевого ліцею, староста Журавського старостинського округу Володимир Сташенко. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі, поклали до могили квіти.

Розповідає Юлія, дружина Олексія Мороза:

«Олексій народився в с. Журавка 29.03.1984 року. Уже у 16 років пішов працювати в колгосп конюхом, бо дуже любив цих благородних тварин. Також змалечку любив займатись спортом. В юному віці вступив у громадянський шлюб, у якому прожив 12 років, не маючи дітей. Дуже хотів служити в армії, але його не брали, оскільки мав хвору матір, поховав двох братів. Коли померла мама, Олексієві було 26 років. У 2014 році він працював на цукровому заводі, де його згадують лише теплими словами. У 2015 році Льошу призвали на службу в рембат, де він отримав травму руки й контузію.

У 2015 році ми стали справжньою сім’єю, уклавши офіційний шлюб. Олексій узяв під свою опіку трьох моїх діток, любив їх більше всього у світі. Завжди говорив, що ми його найрідніші й найулюбленіші люди. У кожного з нас це був другий шлюб, але роки, проведені разом, були найщасливішими.

Щодня пригадую слова Олексія. Коли збираюсь щось робити, завжди подумки раджусь з ним. Думаю, а як би він це зробив?

Про Льошу можна говорити вічність — і все одно всього не розповіси…

Дуже сумуємо за ним!»

Зі спогадів односельців:

«Він був взірцем справедливості. Завжди до останнього відстоював правду. Мав золоті руки: за що б не брався — все вдавалося до ладу. Був і зварювальником, і теслярем, розумівся у бджолярстві. Був водієм від Бога».

Побратими згадують Олексія:

«Такої доброї та веселої людини ми ще не бачили. Усі негаразди завжди розфарбовував кольоровими фарбами. І навіть якщо комусь із нас було тяжко, слова Олексія підбадьорювали. Це дуже важливо».

Спогади колег, із якими разом Олексій Мороз працював у КП «Благоустрій» Шполянської міської ради ОТГ:

«Зарекомендував себе як відповідальний працівник, хороший товариш і просто добра, світла, життєрадісна людина. Завжди готовий був простягнути руку допомоги кожному, хто б не попросив».

Спочивай із янголами, мужній, хоробрий Воїне!

Вічна і світла пам’ять!