Два роки тому повідомлення про загибель на війні зовсім молодого жителя Шполянщини приголомшило всіх, а родину Героя скувало невимовним болем: «Григорій Сергійович Школьний, молодий, енергійний, справжній син свого народу взяв до рук зброю і став на захист України, коли російські війська вторглися на нашу землю.
На жаль, жорстока війна забирає найкращих. 30 жовтня 2022 року в запеклому бою на Донеччині Григорій віддав своє життя. Мав військове звання — солдат механізованого батальйону».
Сьогодні, 30 жовтня 2024 року, його могилу відвідали рідні, односельці, староста Соболівського старостинського округу Андрій Запісецький. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі, поклали до могили квіти.
Про Григорія розповідає його мама Світлана:
«Григорій народився 20 березня 1996 року в селищі Драбів якраз на сорокаріччя дідуся і був названий на його честь. До садочка ходив теж у Драбові. У 2001 році родина переїхала в с. Богодухівка Чорнобаївського району, там пішов у перший клас. Перша вчителька Валентина Миколаївна Гоцало розповідала різні кумедні історії. Ми часто з нею згадували Гришу й сміялися. У 2014 р. закінчив Богодухівський НВК. Навчався в Черкаському професійному автодорожньому ліцеї. Потім служив в армії (у Новоград-Волинському). Потім поїхав за кордон, познайомився з дівчиною, одружився. У подружжя народився син. Дружина Григорія більше їздила за кордон, займалась дитиною, тому він їздив сам, дуже скучав за ними і повернувся в Україну якраз перед початком війни. Пішов воювати добровільно, ми все відмовляли, нікого не слухав, казав, що там його друзі, а він тут.
Гриша постійно був усміхненим. Колеги згадують, що коли він заходив у приміщення, то всі казали: «Ти наше сонце, ти прийшов — і настрій приніс». Дуже любив дарувати подарунки, мабуть, отримував задоволення від цього, бо, бувало, ще за пару днів до урочистої події не витримає — і подарунок віддасть, а потім ще один дарує. Нікому не відмовляв у допомозі. Завжди з усіма ділився — і це насправді так. Кажу так не тому, що я — мама Гриші, і він для мене найдорожчий. Всі, хто знав його, скажуть те ж саме.
Про мого сина можна розповідати ще багато-багато.
Хочу додати лише, що Гриша загинув 30 жовтня, а 16 листопада у нього народився другий синочок, який ніколи не побачить свого тата.
Бабуся Наталія Михайлівна згадує свого найкращого у світі внука як надзвичайно добру, щиру й лагідну дитину.
Упевнені, що твої сини завжди рівнятимуться на тебе, як на взірець мужності, доброти, патріотизму! Вони знатимуть про твій подвиг в ім’я майбутнього нашої країни і їх світлого мирного життя зокрема.
Спочивай із янголами, юний Воїне!
памʼяті Володимира Григоровича Іваненка, в якому взяли участь вихованці Михайла Оберемка зі «Спорт+».
Сьогодні 
Відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1175 (зі змінами), одним із основних завдань Мінветеранів є формування і реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів та членів їх сімей, зокрема, забезпечення соціальної та професійної адаптації, зайнятості, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.
25 жовтня 2024 р. у Міжнародному центрі культури та мистецтв у Києві нашій землячці, уродженці с. Сигнаївка Руслані Лоцман, її чоловікові Дмитрові Глухенькому та трьом діткам вручено почесну премію за сприяння міжнародній єдності навколо боротьби українців. Руслана дає благодійні концерти, постійно забезпечуючи різноманітні потреби військових. До виступів вона також залучає своїх двох донечок і сина, змалечку виховуючи в них любов і повагу до рідного слова, мелодії, національних традицій.
Кіровоградська обласна організація ВГО 
Безоплатна медична допомога при інфаркті міокарда надається у 78 лікарнях країни, за договором із НСЗУ в межах пакету “Медична допомога при гострому інфаркті міокарда”. Тож незалежно від місця реєстрації чи статусу, пацієнт може розраховувати на всі необхідні діагностичні обстеження та лікування.