А пам’ять не згасає…
08 грудня минає друга річниця як у важкій боротьбі за рідну Батьківщину та її волю загинув наш земляк Геннадій Чукин, 26 лютого 1979 р.н., житель села Мар’янівка. У цей день його могилу разом із рідними відвідали друзі, місцеві жителі, представники старостату. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі та висловили співчуття його родині й близьким.
Геннадій ріс, навчався і закінчив школу в рідному селі. Коли стало питання вибору професії, батьки та рідні радили стати агрономом, бо хлопець дуже любив працювати на землі. Геннадій закінчив Національний аграрний університет, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та здобув кваліфікацію інженера-механіка. З 2002 р. працював у товаристві «Шпола-Агро Індустрі» інженером сервісної служби, а з 2006 по 2022 рік — приватним підприємцем. Був дуже відповідальним, сумлінним та працьовитим. У квітні 2022 р. мобілізований для проходження військової служби. Старший лейтенант Геннадій Чукин героїчно загинув 8 грудня 2022 р., виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області, залишившись вірним військовій присязі та українському народу, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність держави. У Героя залишилися батьки, дружина та донька.
«Усе життя Гени було пов’язане з технікою, цікавився різними технічними новинками, їздив на сільськогосподарські виставки. Він був мовчазним, проте будував масштабні плани на життя. Дуже боляче, що клята війна забрала його, і цей біль нічого не втамує…», — зі сльозами згадує чоловіка дружина Лариса.
У спогадах доньки Вероніки — прогулянки з татом, водіння автомобіля, пізніше — трактора. «Я дуже його люблю, сумую за ним, згадую наші розмови», — говорить донька.
«Командир був добрим, дисциплінованим, сміливим, рішучим, хоробрим, за весь час служби ми жили як одна сім’я. Україна втратила гідного сина свого народу», — так говорять про Геннадія побратими.
Війна — страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» — практично неможливо.
Наш мир і наше майбутнє виборюють сміливі та сильні духом люди. Сьогодні ми згадуємо про тих, хто віддав найдорожче — своє життя, захищаючи Україну. Пам’ятаємо кожного, хто став на захист нашої держави!
