Минає 2 роки відтоді, як навік зупинилося серце нашого земляка-захисника Сергія Горбенка
18 січня 2025 р. минає 2 роки відтоді, як навік зупинилося серце нашого земляка-захисника Сергія Горбенка. Уранці місце його останнього спочинку відвідали представники старостату, односельці. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі, поклали квіти до його могили.
Горбенко Сергій Степанович народився 24 квітня 1969 року в с. Лебедин. Дитячі роки минули в рідному селі.
У 1975-1984 рр. навчався в Лебединській середній школі № 2. Закінчивши 8 класів у 1984 році, навчався в Черкаському ПТУ № 17.
З 9 листопада 1987 року по 9 листопада 1989 року проходив строкову військову службу, був рядовим. Після цього розпочав трудову діяльність майстром по обслуговуванню й ремонту доріг. У 1990-1991 рр. навчався на помічника машиніста. У 1993-1995 рр. працював помічником машиніста в АТ «Укрзалізниця» у м. Сміла. Потім був різноробочим,
помічником комбайнера.
28 червня 2022 року призваний на військову службу Першим відділом Звенигородського РТЦК та СП. Був механіком-оператором апаратної роти зв’язку радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку.
Помер 18 січня 2023 року в результаті гострої серцево-судинної недостатності. Похований у рідному селі Лебедин.
У воїна залишилися мати Раїса Іларіонівна, донька Ірина, сестра Олена.
Спогади сестри Олени: «Пам’ятаю з дитинства, що ми разом ховалися від мами, якщо робили якусь шкоду. І аби вона мене не сварила, Сергій завжди брав вину на себе. Ще він дуже любив рибалити, знав, де клює найкраще, і завжди пишався своїм уловом. Нам дуже його не вистачає!»
Друзі пригадують, що Сергій був вірним, щирим товаришем. Вони поважали й цінували його, бо відгукувався на прохання про допомогу завжди. Був веселим, компанійським. Хлопці періодично відвідують маму військового, пропонують допомогу, згадують його лише добрими словами.
Вічна пам’ять і вічна слава Сергієві Горбенку!
Нехай з янголами упокоїться його душа!
#памʼять
