20 січня 2024 року Шполянська громада втратила мужнього воїна Євгенія Тулумана
Його ім’я назавжди закарбоване в історії боротьби за незалежність України. Сьогодні його могилу разом із рідними відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий, керуюча справами виконавчого комітету Тетяна Герус та директор КНП «Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Наталія Качан поклали квіти й вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі.
Народився Євгеній Віталійович Тулуман 04.07.1988 року в м. Шпола. Навчався у Шполянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3, а після її закінчення — в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини на економічному факультеті. Працював у магазинах «Епіцентр» і «Ельдорадо» в Києві. З дитинства грав у футбол, визнаний кращим воротарем «Епіцентру», має грамоти, дипломи та медалі за участь у змаганнях з футболу. З початком повномасштабного вторгнення Євгеній став на захист України. Служив водієм розвідувального взводу бригади оперативного призначення Національної Гвардії України імені гетьмана Петра Дорошенка. Загинув 20 січня 2024 року у Сватівському районі на Луганщині.
Згадує мама воїна Нонна Тулуман: «Женя телефонував мені щодня, запитував як я, як себе почуваю, дуже хвилювався, був турботливим
сином. А потім почав пропадати зв’язок, він говорив, що змінив роботу й почав телефонувати раз на тиждень. Я дуже занепокоїлася. Старший син запевняв, що Женя працює допізна, що не дозволяють телефонувати під час роботи. Як виявилося Женічка пішов на війну. Ми почали писати повідомлення. Перед загибеллю, ніби відчуваючи щось лихе, написав, що за нами всіма сумує, що дуже всіх любить. Останній раз я бачила сина по відеозв’язку за два дні до загибелі… Пригадую квіти, мій янгол завжди дарував квіти, особливо орхідеї. З дружиною і онуком Тимуром запрошували в гості, я їздила, а вони готували програму: виставки, музеї, великі магазини. Останній раз ми дивились фільм в 3D, всі жартували, що я від бризків води закривалася… Сумно і тяжко мені без сина, його теплих слів і теплої посмішки…»
Дружина Ольга з сумом і болем в очах пригадує спільні поїздки Україною, цікаві розмови з чоловіком, тихі вечори, проведені разом.
У спогадах друзів Женя — організатор відпочинку в Карпатах, вірний, добрий, людина слова.
Минув рік. Скорботний, важкий, тривожний. Пам’ять про Євгенія Тулумана живе і житиме вічно в його вчинках, патріотизмі, жертовності та любові до України. Ми всі у вічному боргу перед рідними Євгенія, які виховали мужнього патріота. Світла пам’ять та вічний спокій, Герою! Доземний уклін родині.
#памʼять
