Герої України
#Герої_України
Указами Президента України Володимира Зеленського за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові двом нашим землякам — молодшим сержантам Петру Степаненку та Валерію Деменеву, — присвоєно звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Валерій Деменев народився 26 жовтня 1995 р. в с. Матусів. Згодом сім’я Валерія переїхала в Мар’янівку, і 1 вересня 2002 р. він пішов до першого класу Мар’янівського НВК, де навчався до 9 класу. У 2011 р. закінчив школу. Далі здобував освіту в Київському професійному енергетичному ліцеї за фахом маляра, штукатура. Працював вантажником. Однокласники й односельці пам’ятають Валерія як енергійного та життєрадісного хлопця з відмінним почуттям гумору, товариського, комунікабельного, вірного, надійного та оптимістичного товариша. Для батьків Валерій був надією та міцною опорою, а для молодших брата й сестрички — взірцем. Він займався спортом — бігом, футболом, боксом. Своїм оптимізмом та вірою в краще хлопець викликав захоплення в оточуючих. Любив життя, мріяв створити міцну сім’ю й прожити довго та щасливо. Валерій Анатолійович з перших днів повномасштабної війни став до лав ЗСУ, з квітня 2022 року брав участь у боях за Луганщину, Донеччину та Харківщину. Опинившись в подвійному оточенні, наші хлопці цілодобово із надлюдською стійкістю та мужністю утримували свої позиції на Лиманському напрямку, стояли живим щитом проти ворога. Валерій був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу. Виконуючи чергове бойове завдання, при вогневому зіткненні із супротивником 24 червня 2023 року Валерій загинув поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області. Юний захисник став до лав Небесного війська і тепер оберігає свою Батьківщину з високих Небес! Світла пам’ять Герою України!
Петро Володимирович Степаненко народився 12 липня 1978 року в с. Озірна Звенигородського району, де закінчив школу. Далі навчався в Тальянківському агротехнічному фаховому коледжі Уманського національного університету садівництва. Після завершення навчання працював на будівництві в столиці.
З початком російсько-української війни був призваний до лав ЗСУ. 01.03.2022 року, вірний присязі, став на захист Батьківщини, своєї родини, аби вибороти світле майбутнє для своїх донечок.
Пройшовши відповідне навчання, служив бойовим медиком роти вогневої підтримки, мав звання «молодший сержант».
З квітня 2023 року знаходився в Бахмутському районі Донецької області, виконуючи бойові завдання. 8 липня 2023 року поблизу Кліщіївки, рятуючи побратима від смерті, загинув сам. Це подвиг людяності, самопожертви. Це вчинок справжнього чоловіка, мужнього Героя! З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Захисника. Він назавжди залишиться жити в серцях мешканців Шполянської громади.
Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Вічна слава українським Захисникам! Слава Героям!
За інформацією Черкаського обласного ТЦК
