Третя річниця з дня загибелі Захисника України Руслана Володимировича Кошового
24 лютого 2025 року минає 
Жодні слова не зарадять горю, не втамують біль. На таких, як він, можна було покластися. Такі, як Руслан, сьогодні пишуть історію України своєю відвагою, честю та жертовністю…
Руслан Кошовий загинув 24 лютого 2022 року під час проведення заходів з евакуації особового складу підпорядкованого підрозділу ДСНС з аеропорту «Гостомель».
Він був за кермом автоцистерни ДСНС, коли летовище обстрілювали з вертольотів у перші години повномасштабного вторгнення війська рф.Намагаючись урятувати свій особовий склад та пожежну техніку, під час руху злітною смугою потрапив під ворожий обстріл. Руслан отримав надскладні поранення. Рятуючи своїх тяжкопоранених колег, яких в подальшому вдалося вивезти з летовища, отримав травми, несумісні з життям.
За проявлені мужність та героїзм під час ведення активних бойових дій та спроби захоплення військовими рф аеропорту «Антонов» у смт. Гостомель полковника служби цивільного захисту Руслана Володимировича Кошового Указом Президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), від 28.02.2022 № 79/2022.
Народився Руслан Кошовий 13 лютого 1982 року у м. Шпола. У 1999 році закінчив міську школу № 5, далі продовжив навчання в Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.
2004 рік — лейтенант служби цивільного захисту, 2005 рік — старший лейтенант внутрішньої служби, начальник караулу 19 пожежної частини міста Києва по охороні державного підприємства «Антонов».
2007 рік — заступник начальника 30-ї Державної пожежно-рятувальної частини. У 2008 році отримав звання капітана, у 2011 — майор, у 2015 — підполковник служби цивільного захисту.
Відповідальний, вірний службі цивільного захисту, за час роботи відзначений подяками Головного управління ДСНС України у м. Києві, грамотами, нагрудним знаком та відзнаками з організації та забезпечення пожежної безпеки на закритих об’єктах.
Пам’ять про Героя увіковічнили на фасаді Шполянського ліцею №5, де навчався Руслан.
Зі спогадів рідних, друзів, однокласників…
У пам’яті Наталії назавжди закарбувалися останні слова її чоловіка Руслана, сказані перед тим, як він востаннє пішов на роботу. Того дня він обійняв дружину й доньку,
ніжно промовив: «Я вас дуже сильно люблю. Бережіть себе». Наталя відповіла, що теж його любить, і в цей момент поглянула йому в очі. У його погляді було стільки тепла, любові та ніжності, що цей образ назавжди залишився в її пам’яті. Руслан був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Він мріяв про донечку, і коли вона народилася, його радості не було меж. Він довго вдивлявся в маленьке личко, а коли теща сказала, що дівчинка — його точна копія, Руслан розправив плечі, гордо подивився на доньку і з усмішкою відповів: «Звісно ж! А на кого ж іще вона могла бути схожою, як не на мене?» Ці спогади — безцінний скарб у серці Наталії. Любов, яку Руслан залишив після себе, живе у її спогадах, у їхній доньці, у кожному погляді, що промовляє більше за тисячі слів.
Батьки не можуть забути лагідний і вдячний погляд сина, його теплі слова та дзвінки, які завжди приносили радість і спокій у їхнє серце. Руслан змалечку ріс добрим і чуйним хлопцем, завжди відгукувався на будь-яке прохання, ніколи не залишав близьких без підтримки. «Ми багато працювали, а Руслан допомагав у всьому. Він дуже любив брата, був для нього опорою та підтримкою. Не можемо повірити, що більше ніколи не побачимо його усмішки й не почуємо голосу. Його світло залишиться в серцях тих, хто його любив. Він жив так, щоб про нього пам’ятали, — із добром, турботою та великою любов’ю до родини…», — зі смутком кажуть рідні.
«Руслан мав у собі всі найкращі людські якості. Його любили однокласники та вчителі, він завжди підтримував ініціативи й охоче брав участь у шкільних заходах. Ми дружили з дитинства, були нерозлучні у школі й поза нею. Навіть у дорослому житті не втрачали зв’язок, спілкувалися до останніх його днів. Русланова доброта та життєрадісність залишаться в моїй пам’яті назавжди», — згадує однокласниця Наталія Кармаліта (Гоцуляк).
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Руслана Кошового. Нехай пам’ять про вірного сина України житиме в наших серцях. Вічний спочинок та світла пам’ять захиснику! Низький уклін рідним та близьким воїна.
