А пам’ять не згасає…
15 березня 2025 року минає річниця з дня загибелі захисника України, мужнього воїна Миколи Миколайовича Попіля, який поклав життя, захищаючи Батьківщину. Микола був щирим і світлим, готовим підтримати. Любив свою землю, родину, друзів. Він не боявся труднощів і завжди йшов вперед — на полі бою, у житті. Він мріяв про Перемогу і заради неї віддав найцінніше — своє життя. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш захисник, — добрі справи й світлу пам’ять.
Микола Попіль народився 04.05.1987 року в селі Мала́ Лепети́ха в Херсонській області. Закінчив школу в рідному селі й вступив до Запорізького вищого професійного училища №27, здобув професію слюсаря-інструментальника. Займався легкою атлетикою, пізніше — боксом. Добровольцем став на захист України у 2014-му, з 2015 по 2016 роки боронив країну на сході. Родина проживала в Херсонській області. Після повномасштабного вторгнення російської федерації рідні потрапили під окупацію. Микола разом із молодшим братом оселилися в Шполянській громаді, знайшовши прихисток у родичів. Удруге добровольцем Микола Попіль вирушив на поле бою з нашої громади. Старший солдат, водій гранатометного відділення загинув 15 березня 2024 року поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Разом із рідними, близькими, місце останнього прихистку захисника відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий та керуюча справами виконавчого комітету Тетяна Герус. Вони поклали квіти до могили загиблого, а також вшанували мужньoгo oбoрoнця укрaїнської землі хвилиною пошани й честі, висловили співчуття його брату.
У брата Олександра не згасають спогади-епізоди про Миколу, який змалечку будував плани на життя: «Любив техніку, особливо захоплювався мотоциклами. Коли придбав, сказав, що здійснив мрію всього життя. Та, на жаль, не встиг реалізувати всі задуми. Любов до Батьківщини була на першому місці. Не пробачив ворогам, що батьки в окупації, що з країною витворяють нелюди, тому й став на захист без вагань. Мені не вистачає його підтримки, дуже тяжко…»
Щирі співчуття родині загиблого Героя. Микола назавжди залишиться жити в серцях мешканців Шполянської громади.
Доземний уклін захиснику за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність — за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість у захисті країни.
#памʼять
