Вічна шана Герою: день пам’яті та вдячності
Сьогодні в Скотаревому вшанували пам’ять Ярослава Новосільського — воїна, який віддав життя за Україну. Молодий захисник, боєць 92-ї механізованої бригади, загинув 20 березня 2017 року під Мар’їнкою. На місцевому кладовищі зібралися родина та односельчани, вчителі, староста с. Скотареве Андрій Запісецький, військові побратими, аби вшанувати пам’ять Ярослава Новосільського хвилиною честі й поваги та покласти квіти на могилу Героя. У школі, де навчався Ярослав, відбулася тематична лінійка. Учні, педагоги та мешканці села згадали його як доброзичливого, справедливого та сміливого юнака.
Новосільський Ярослав Вікторович народився 04 серпня 1992 року в селі Скотареве в дружній родині. Батько Віктор Петрович і мати Валентина Іванівна виховували сина в любові до людей та до України.
З 1999 року до 2007 року Ярослав навчався в Скотарівському навчально-виховному комплексі. Загальну середню освіту здобув у Товмацькому НВК.
Після закінчення школи вступив у Черкаський комерційний технікум, де здобув професію техніка-технолога з технології харчування. Був здібним, дисциплінованим учнем, користувався авторитетом у своїх однолітків, мав багато друзів, захоплювався спортом та технікою. Після закінчення навчання в технікумі Ярослав повернувся в рідне село. Проживав разом із батьками, братом Русланом, дідусем і бабусею. Допомагав їм по господарству. Не зміг сидіти склавши руки, коли на рідну землю прийшов ворог. У жовтні 2016 році Ярослав став на захист незалежності та територіальної цілісності України за контрактом. Службу проходив у 92-й механізованій бригаді під Мар’їнкою Донецької області. На фронті робив те, що вмів найкраще — готував для побратимів іжу, був кухарем.
Із сумом, але й гордістю про Ярослава згадує його мама. В її серці він назавжди залишився добрим і люблячим сином, справжнім героєм: «Ярослав, наш Ясик був дуже світлою дитиною. Він не міг сидіти на місці, завжди був у русі, вигадував щось нове, цікавився всім навколо. У школі був здібним і наполегливим, усе схоплював на льоту. Любив життя, мав багато друзів, які його поважали за чесність і доброту. Він був турботливим і лагідним сином, завжди допомагав мені й батькові, ніколи не відмовляв у проханні. Для брата був найкращою підтримкою, жартував, оберігав. Йому можна було довіритися, із ним завжди було спокійно й надійно. З дитинства любив готувати, мені допомагав. А як здобув освіту, то навчав технології приготування страв, смак яких у нашій пам’яті не стерти».
«До війни Ярослав, як і багато молодих людей, мав власні мрії та сподівання. Він був людиною із золотими руками й великим серцем. Захоплювався технікою, шукав найкраще рішення для будь-якої проблеми. У планах брата було створити сім’ю, мріяв про власний дім, де буде дитячий сміх, де пануватиме тепло і затишок. У нього була дівчина, вони планували одружитися… Але війна змінила все,» — із болем згадує брат Руслан.
«Втрачати друзів — нестерпний біль, який не передати словами. Ще вчора він був поруч, ділив радощі та труднощі, а сьогодні його немає… Трагічна звістка про загибель Ярослава на війні сколихнула серця всіх, хто його знав. Ми були однокласниками, разом сиділи за однією партою. Ярослав завжди був відповідальним, сумлінним у навчанні, допомагав друзям і ніколи не відмовляв у підтримці. Він був прикладом для всіх, щирим, добрим і справедливим», — ділиться спогадами його однокласниця Аліна Білоус.
Війна забирає найкращих… Тепер у строю небесних захисників є Ярослав. Його життя обірвалося надто рано, і цей біль не вгамувати. Сьогодні ми схиляємо голови в шані перед ним і всіма тими, хто віддав життя за нашу свободу. Ми пам’ятаємо і дякуємо. Герої живуть у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Ярославу Новосільському…
#памʼять
