5 травня — третя річниця загибелі Захисника України Сергія Ковіти з Лебедина
У цей день його могилу разом із рідними відвідали друзі, учителі, місцеві жителі, представники старостату. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі та висловили співчуття його родині й близьким.
Народився Сергій Валентинович 24 липня 1995 року в с. Лебедин. Після закінчення Лебединської школи №1 навчався в Городищенському ПТУ №14, здобув професію електрозварювальника.
У листопаді 2013 році пішов на військову службу. Війна пройшла через його долю двічі: з 2014 року, коли брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, та з лютого 2022 року, коли російська орда розпочала повномасштабне вторгнення. Загинув 5 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу в боях за звільнення села Українка Красноградського району Харківської області.
За сумлінне виконання службових обов’язків, вагомий внесок у підтримання цілісності та захисту недоторканності України нагороджений:
• Пам’ятною медаллю «Військова доблесть» 22.08.2015 р.
• Медаллю «За вірність українському народу» І ступеня 02.12.2016 р.
• Медаллю «За відвагу» 08.11. 2017 р.
• Нагрудним знаком «За зразкову службу» 09.03.2017 р.
• Медаллю «За оборону рідної держави» 01.03. 2019 р.
• Відзнакою командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» І ступеня 17.02. 2020 р.
• Медаллю «Захиснику Вітчизни» 07.06.2021р.
• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) 14.05.2022 р.
Поховали Героя в рідному селі Лебедин. Назвали вулицю, де він проживав, його ім’ям! На фасаді Лебединського ліцею № 1 відкрили меморіальну дошку випускнику школи Сергію Ковіті.
«Синова посмішка, радісний блиск в очах назавжди в моєму серці. З самого дитинства мріяв стати військовим, усі дитячі іграшки також були пов’язані з військовою тематикою. Він ніколи не сперечався, умів визнавати свої помилки. Завжди радісним прокидався і всім навколо теж було добре від його позитиву», — пригадує мати Людмила Іванівна.
Світлана Анатоліївна, учителька захисника, переглядаючи фото Сергія, не може стримати сліз: «Усміхнений, толерантний, завжди міг упевнено й гідно вийти з будь-якої ситуації. У школі захоплювався географією та історією. Разом із друзями проводив дослідження місцевості: знайшли урочище Макітра (там зараз прокладена залізнична колія), дізналися, що там ростуть квіти, занесені до Червоної книги. У позакласній роботі був активним, ролі козаків чи військових грав залюбки. Коли ми інсценізували «Кайдашеву сім’ю», Сергій професійно зіграв Карпа. Навчався дуже добре, мав гарну пам’ять, будував плани на майбутнє, хотів усе встигнути, спішив жити…».
Світ утратив Героя. Нехай його доблесть завжди буде нам прикладом. Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам’ять тобі, Сергію! Спочивай із миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях.
#памʼять
