Пам’ять

Біля Стіни памʼяті Героїв у Шполі важко стримати сльози. Погляди з портретів — це не минуле. Це біль, який не вщухає. Це історії про життя чоловіків, яким не судилося довголіття. Це чийсь син, брат, чоловік, батько…

Вони вже ніколи не повернуться. Не усміхнуться, не обіймуть. Їхні серця зупинилися, щоб могли жити ми.

І ми зобов’язані пам’ятати. Зобов’язані бути гідними їхньої жертви. Допомагати тим, хто досі на фронті. Хто тримає оборону. Хто ризикує життям заради кожного з нас. Молімося. Донатьмо. Підтримуймо. Чекаймо. І живімо гідно.