«Життя після полону»: історія Богдана Жука
Наше сьогодення — непросте. Повномасштабна війна залишає глибокі сліди в серцях і долях українців. Біль втрат, поранення, полон, повернення — усе це переживають наші захисники. Повернувшись додому, ветерани часто стикаються з іншим фронтом — реальністю цивільного життя, яке вимагає сили не меншої, аніж поле бою.
Ця історія — про людину, яка пройшла крізь темряву і зуміла зберегти внутрішнє світло. Це історія Богдана Жука — військовослужбовця, який пережив полон і повернувся додому. Його шлях сповнений болю, випробувань і боротьби — не лише фізичної, а й душевної.
Богдан — один із тих, хто не зламався. Його стійкість, сила духу та бажання жити вражають. Він продовжує жити, бути корисним, надихати інших. Сьогодні він — приклад для побратимів і для кожного з нас.
Богдан Жук народився і виріс у с. Журавка, закінчив школу й міг обрати звичний життєвий шлях — навчання, професія, мирне життя. Але російська агресія змінила долі мільйонів українців, і Богдан не став винятком.
Щойно йому виповнилося 18 років, підписав контракт і вже у 2015–2018 роках служив у морській піхоті. А з початком повномасштабного вторгнення знову без вагань став до лав оборонців Батьківщини.
Свої найскладніші для серця спогади Богдан пов’язує з Бахмутським напрямком: «У червні 2022 року були важкі бої. У серпні — ротація, коротке
доукомплектування. 14 вересня ми знову вийшли на позиції — 12 бійців у групі. Наступного дня, під час штурмових дій ПВК «Вагнер», шестеро побратимів зникли безвісти, а нас узяли в полон. 57 днів я перебував у статусі «Безвісти зниклого»…
Полон, підвал, повна ізоляція, відсутність будь-якої інформації — усе це Богдан пережив до 11 листопада, коли відбувся обмін. Далі — реабілітація, фізична й моральна.
Та навіть після повернення він не скористався правом на звільнення. Ще рік служив в аеророзвідці.
Удома його чекала родина — дружина та маленький син. Повернувшись, Богдан не залишився осторонь. Разом із побратимами в місті Кам’янка створили громадську організацію «Холодний Яр — сила нації». Її мета — залучення військових, ветеранів війни, сімей поранених та загиблих воїнів до спорту, а також надання їм допомоги у професійній та психологічній адаптації.
Богдан разом із побратимами взяв участь в «Іграх Нескорених 2024», де змагався в гирьовому ривку, веслуванні. Згодом команда виступила й на Bestrong Games у Львові.
«Усі ветерани кажуть, що це чудово, коли є спортивні заходи, на яких вони можуть позмагатися, а також радять іншим військовослужбовцям доєднуватися до подібних змагань, адже життя не закінчується після поранення», — ділиться Богдан.
Сьогодні він — приклад сили духу, мужності й гідності. Дякуємо тобі, земляче, за відвагу й віру в Україну.
