Сьогодні минає рік, як до небесного війська приєднався наш відважний захисник, справжній патріот України Руслан Хитенко
Хитенко Руслан Вікторович народився 26 липня 1979 року в с. Топильна.
У 1986 році сім’я переїхала в м. Макіївку Донецької області. Тут він пішов до Макіївської сш № 102 і в 1994 році закінчив 9 клас. Потім працював учнем столяра, далі — столярем на шахті «Ясиновка глибока».
У 1997 році був призваний на військову службу, демобілізувався у 1999 р. Після повернення з армії переїхав до рідного села, де й працював столярем, а згодом будівельником у ТОВ «Агро–Шанс». Був одружений, мав доньку.
У березні 2015 року був мобілізований до зони проведення антитерористичної операції, ніс службу в місті Авдіївка. Демобілізувався в квітні 2016 року. За сумлінну службу нагороджений медалями «За оборону рідної держави» та «За участь у антитерористичній операції».
7 жовтня 2023 року призваний до лав ЗСУ. Військову підготовку проходив у Великій Британії. Здобувши військову спеціальність стрільця–помічника гранатометника, у складі 2 аеромобільного відділення аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону знищував ворога на Донеччині.
Вірний військовій присязі, не зрадивши товаришів, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув 26 червня 2024 року поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Для рідних та друзів це велика втрата. Бо Руслан був людиною, яка навіть у найтемніші часи не втрачала світло в очах і посмішку на обличчі. Тим, хто підтримував інших, ніколи не скаржився й був завжди готовий прийти на допомогу.
Його згадують із теплом — як доброго друга, надійного побратима, життєрадісного чоловіка. Згадують не лише за військову мужність, а й за людяність, щирість, простоту.
У річницю загибелі працівники Топильнянського старостату спільно з батьками, рідними, працівниками філії КЗ «Центр культури та дозвілля», вчителями, жителями села зібралася на місці його поховання. Квіти, молитва, хвилина мовчання… І сльози, які неможливо стримати. Бо коли згасає таке життя — втрачаєш більше, ніж одного чоловіка. Втрачаєш частину себе.
Вічна пам’ять тобі, Герою!
Пам’ять про Руслана Вікторовича буде жити завжди у серцях тих, хто знав його та поважав за мужність та силу духу. Він залишив нам яскравий приклад справжньої любові до Батьківщини та готовності боротися за неї до останнього подиху.
#памʼять
