Українські фахівці відзначають погіршення епідемічної ситуації з трансмісивних захворювань людей в Україні, зокрема на дирофіляріоз. До 1990 р. реєструвалися лише завізні випадки, нині ж він має місцевий характер та виникає щорічно. Відбулося значне розповсюдження хвороби серед тварин. Висока чисельність переносників, сприятливі кліматичні умови, відсутність специфічної профілактики призвели до різкого зростання рівня захворюваності з 2000 року. У Черкаській області за останні 5 років зареєстровано 5 випадків дирофіляріозу. Нещодавно 2 випадки підтвердили й у пацієнтів в Звенигородському районі. Останній з них — у Шполі. У потерпілого вранці після сну раптово виникли свербіння, біль, припухлість правого ока та відчувався рух у ньому. Раніше його турбувало лише періодичне незначне мігруюче свербіння волосяної частини шкіри голови. Після звернення до лікаря та обстеження було проведено необхідні медичні процедури з видалення гельмінта довжиною до 10 см. Пацієнт після відповідного лікування одужав.
Що це за хвороба, як вона передається і як її уникнути?
Дирофіляріоз — це єдиний трансмісивний небезпечний зоонозний гельмінтоз, що спричиняє захворювання тварин (переважно собак і котів) та людей. Його збудником є гельмінт дирофілярія (від лат. «diro filum» — зла нитка) — тонка ниткоподібна нематода білого кольору довжиною від 10 до 30 см.
В організмі тварини дирофілярії проходять кілька стадій розвитку: від личинкової форми (мікрофілярії) до статевої зрілості, якої вони досягають через 7-8 місяців. Статевозрілі дирофілярії, на відміну від більшості видів гельмінтів, є живородними паразитами. Їхнє основне місце проживання — легеневі та серцеві судини тварин. Максимальний термін життя дирофілярії в організмі хазяїна — 2 роки. За цей період самка гельмінта народжує до 20 млн личинок, які пересуваються по кровоносних судинах хворої тварини.
Людина заражається на дирофіляріоз тільки при укусі кровосисних комах, переважно комарів. В організм людини потрапляють личинки паразита (мікрофілярії) і повільно ростуть, залишаючись під шкірою чи мігруючи до слизових оболонок. Але оскільки статевої зрілості в організмі людини гельмінт не досягає через низьку інтенсивність інвазії, наявність тільки одиничних особин (як правило однієї статі), одна людина не може заразити іншу.
Із моменту зараження до утворення пухлини проходить не менше 1 місяця, а іноді — до 2 років.
Симптоми дирофіляріозу залежать від виду гельмінта (їх всього 2) і ділянки тіла, де відбулося зараження. Головним чинником розвитку уражень є притаманна гельмінтозам механічна дія та алергічні реакції.
У більшості людей хвороба протікає безсимптомно, оскільки не всі личинки продовжують розвиватися. Після відносно швидкої загибелі личинок запальний процес в організмі людини припиняється, маленькі вузли розсмоктуються, а великі — кальцифікуються.
Зазвичай у людей захворювання проявляється або появою підшкірних безболісних вузлів (пухлин) або вузловими ураженнями легеневої паренхіми. Характерним проявом є підшкірний, нерідко мігруючий вузол, який часом ущільнюється, є болючим, у місці його локалізації відчувається свербіння і печіння різного ступеня інтенсивності. Найчастіше таке відбувається на відкритих ділянках шкіри — обличчі, повіках. Досить часто ураження трапляється на різних ділянках голови, шиї, грудної клітки, плечей, передпліччя, стегон, черевної стінки, зовнішніх статевих органів та ніг. Відстань, на яку переміщається гельмінт, становить від декількох сантиметрів до десятків сантиметрів, швидкість міграції — до 30 см за 2 доби.
Симптоми дирофіляріозу: локальний біль у грудях, кашель, кровохаркання, задишка, субфебрильна температура, озноб, нездужання. Були описані випадки проникнення дирофіляріозних вузлів до черевної порожнини з появою перитоніту. Зрідка можуть з’являтися вузлики під шкірою повік та кон’юнктивою. Тоді виникають пересування вузлів, їхня болючість, біль в очах, набряк повік та сльозотеча.
У випадках легеневих уражень, рідше при появі підшкірних вузлів, на початку помилково цю хворобу діагностують як злоякісну пухлину, фіброму, атерому, кисту тощо, які при несвоєчасному виявленні гельмінта гнояться. Потім розвивається абсцес, з якого при розкритті вилучається гельмінт. Видалити його можна тільки оперативним шляхом, хоча були випадки, коли хворі самостійно вилучали дирофілярію.
Загальне самопочуття у більшості випадків задовільне і після видалення гельмінта настає одужання.
Яким чином можна вберегтися від цього захворювання?
Головне в профілактиці дирофіляріозу у людей — запобігати зараженню собак та котів, які є основними носіями паразита. Специфічної профілактики не існує.
Необхідно захищати себе і своїх улюбленців від кровосисних комах, особливо комарів. Для подібних цілей сьогодні на ринку України є велика кількість репелентів — препаратів, що відлякують комарів і мошкару. Ефективно використовувати електрофумігатори з інсектицидними пігулками або рідинами, інсектицидні спіралі. Також існує спеціальний одяг, накидки на голову. Крім того, не варто забувати про засітчення вікон і дверей.
Власникам собак потрібно знати про небезпеку захворювання на дирофіляріоз, проводити вчасну та регулярну їх дегельмінтизацію.
При виявленні ознак захворювання негайно зверніться до сімейного лікаря.
Завідувач Шполянського відділення
Звенигородського районного відділу ДУ
«Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Марія МИХАЙЛЕНКО
