Герої не вмирають — вони навіки залишаються в наших серцях
04 вересня 2024 року українське небо стало світлішим ще на одного янгола, адже цього дня в запеклій боротьбі за свободу нашої країни помер від тяжких поранень відважний воїн Гнідовський Вʼячеслав Юрійович, 30.09.1990 р.н. Сьогодні місце останнього спочинку Героя відвідали рідні, друзі, перший заступник міського голови Володимир Слободяник, керуюча справами виконавчого комітету Оксана Курінна. Вони вшанували Героя хвилиною честі й поваги і поклали квіти на могилу.
Гнідовський Вʼячеслав, позивний «Младшенький», народився в місті Шпола, навчався в Шполянській гімназії №3, потім продовжив здобувати освіту в селі Васильків у Багатопрофільному регіональному центрі професійної освіти, далі — у Смілянській філії Східноєвропейського університету економіки і менеджменту за спеціальністю економіка підприємства. Пізніше в Черкаському вищому професійному училищі імені Г.Ф. Короленка, де здобув професію слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування. Коли повернувся до рідного міста, влаштувався працювати на ТОВ «Шполянський завод протоварів», одружився, мав доньку й сина. У 2015 році був призваний на строкову службу в місто Дніпропетровськ, де гідно проходив службу в Національній гвардії України. Брав активну участь в житті підрозділу, зайняв перше місце з семиборства, був залучений до охорони громадського порядку в Дніпрі. Після закінчення служби деякий час працював за кордоном.
«В’ячеслав обожнював автомобілі, а у вільний час рибалити. 24.02.2022 року, як справжній патріот своєї країни, мій чоловік не зміг спокійно сидіти, коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Він, не вагаючись, у перші дні війни пішов до військкомату та записався добровольцем. Спочатку став на захист Батьківщини в складі ТРО, а згодом в складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, — розповідає дружина Анна. — Завжди мав свою власну точку зору, умів встановлювати контакт із людьми, створював завжди позитивний настрій, тактовний, чуйний, доброзичливий. Дуже любив дітей, для мене був опорою і підтримкою, і мені не вистачає його мужнього плеча. Цьогоріч ми б святкували чотирнадцятиріччя створення нашої сім’ї… 19 серпня 2024 року ворог здійснив підступний обстріл населеного пункту в Донецькій області, В’ячеслав отримав поранення. 04.09 2024 року о 23:57 чоловік помер у військовому госпіталі в місті Харкові».
«Слава завжди був прямолінійним, ніколи не кривив душею, говорив відверто, за це ми всі його поважали. Його життя — приклад мужності, патріотизму та самовідданості, які назавжди залишаться в нашій пам’яті», — згадують друзі.
Герої не вмирають — вони навіки залишаються в наших серцях, у спогадах рідних, побратимів і друзів. Вони живуть у кожному подиху вільної України, яку захищали ціною власного життя. Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять нашого Захисника, який віддав найдорожче заради нашого майбутнього. Вічна слава і низький уклін! Герої живуть, допоки про них пам’ятають.
#памʼять
