Рік болю
Звістка про смерть захисників завжди звучить, мов грім серед ясного неба. 1 жовтня 2024 року перестало битися серце нашого земляка, воїна Збройних сил України Андрія Анатолійовича Пасічника, уродженця села Соболівка.
Андрій народився 30 вересня 1992 року. Тут, у рідному селі, пройшли його дитинство та юність. Після школи здобув освіту в Черкаському кооперативному економіко-правовому фаховому коледжі Полтавського університету економіки і торгівлі, отримавши спеціальність «Товарознавство та комерційна діяльність». Далі продовжив навчання у Полтавському університеті економіки і торгівлі, заочно. Життєрадісний, добрий, завжди готовий допомогти іншим — саме таким його знали друзі та близькі. У 27 років відслужив строкову службу, а з початком повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, маючи проблеми зі здоров’ям, став до лав батальйону Сил спеціального призначення ЗСУ. Воїн гідно виконував свій обов’язок, боровся проти країни-агресора, стояв на сторожі нашої незалежності й свободи. Майже два роки тривав його шлях у військових рядах: Чорнобиль, Лиманський напрямок, Бахмут, Сіверськ. Контузії, поранення, але Андрій завжди відповідав: «Зі мною все добре!», поки важка хвороба, спричинена війною, не зупинила його серце в медичному закладі, де він проходив лікування.
Андрій був єдиним сином у родині, надією і гордістю своїх батьків. Його смерть — нестерпний біль для рідних і близьких, для всієї громади, яка втратила ще одного свого Героя.
Жодними словами неможливо залікувати розпач. У пам’яті всіх, хто його знав, Андрій залишиться світлим, добрим та мужнім.
Батьки пригадують, що Андрій змалечку був хлопчиком рухливим, енергійним, займався спортом, особливо любив грати у футбол. Грав у футбольній команді «Юніт» у рідному селі. Тут організовували неодноразово турніри між командами з сусідніх сіл. Далі грав за футбольну команду коледжу й отримував нагороди.
«З дитинства любив рідну землю, рідну Батьківщину, — ділиться спогадами батько Анатолій. — У 12 років разом зі мною був на Майдані Незалежності на інавгурації президента. А пізніше, у 2014 році був учасником акції протесту на Майдані Незалежності разом зі своїми друзями, які зараз захищають нашу країну від рашистів».
Мати Світлана пригадує: «Андрійко змалечку допомагав по господарству і працював на землі. Уже з 15 років працював у власному продуктовому магазині, збудованому своїми силами. Мав багато друзів. Був добрим, щедрим, справедливим. Умів за себе постояти і не залишав друзів у біді. Мав двох друзів Сергія (Кузю) і Толю, вони зростали разом. Був душею їхньої молодіжної компанії».
Побратими говорять, що Андрій завжди діяв там, де інші вагалися. Він жив із простим і чесним правилом: якщо треба — значить роби. Для своїх побратимів він став міцною опорою, на яку можна розраховувати в будь-якій ситуації. Сільське дитинство навчило його витривалості та любові до праці, загартувало волю й характер. А найбільшою цінністю для нього завжди були батьки, яких він поважав і любив безмежно.
Сьогодні місце останнього спочинку Героя відвідали рідні, друзі, побратими, староста Скотарівського старостинського округу Андрій Запісецький, перший заступник міського голови Володимир Слободяник, керуюча справами виконавчого комітету Оксана Курінна. Вони вшанували Героя хвилиною честі й поваги й поклали квіти на могилу.
Ми завжди будемо пам’ятати відвагу Андрія Анатолійовича Пасічника. Вічна шана та світла пам’ять Герою! Спочивай із миром, захиснику України.
#памʼять
