Всеукраїнська духовно-творча акція єднання «Рушник надії»
У величний день, осяяний світлом Покрови Пресвятої Богородиці, мужністю Дня захисників і захисниць України, звитягою Дня Українського козацтва та шаною Дня ветерана, Київ став серцем незламної надії. У Патріаршому соборі Воскресіння Христового відбулася фінальна й дуже трепетна кульмінація Всеукраїнської духовно-творчої акції єднання «Рушник надії». Із різних куточків нашої нескореної країни до столиці злетілися ті, чиї серця стиснуті найпекучішою любов’ю й чеканням, — родини військовополонених і зниклих безвісти воїнів. У нашій громаді ця подія стартувала ще 17 липня. Упродовж кількох місяців жінки-берегині творили диво. Незламні майстрині Галина Лозова-Генчу, Галина Шпиця, Наталія Генчу, Алла Снігир із сином вкладали в кожен хрестик нитку — частинку власної душі, палку молитву, невимовну любов і найголовніше — віру в повернення рідних. Цей емоційний, живий літопис, вишитий сльозами й надією, вони представили в столиці, куди вирушили разом із провідною спеціалісткою відділу соціального захисту населення, з питань ветеранської політики та охорони здоров’я міської ради, психологинею Оксаною Логвинюк.
На заході було представлено понад сорок унікальних рушників-оберегів. Вони стали матеріалізованим доказом того, що українська жінка здатна перетворити біль на творчість, а тривогу — на щит. Як зворушливо зазначила голова обʼєднання родин «Жінки ТРО» Марина Богуш, ця ініціатива народилася з глибокого прагнення дати матерям надію, бо рушник здавна був захистом, могутнім амулетом для героїв. Ці жінки вклали у вишивку мрію про повернення військових додому. Нехай же цей величний, вишитий молитовний порив буде почутий Небесами! Ми сподіваємося, що кожна зіткана мрія, кожна сльоза, перетворена на візерунок, — чи то матері, дружини, доньки, чи сина — стане світлою дійсністю! Нехай ці рушники надії простелять нашим Героям шлях додому!
