У Сигнаївці вшанували пам’ять свого земляка
24 жовтня 2025 року. Ця п’ятниця, оповита смутком та гіркотою, стала днем глибокої шани. Напередодні трагічної річниці, коли небо забрало до себе хороброго оборонця та невтомного волонтера Василя Косачова, жителі його рідного села зібралося, аби вклонитися світлій пам’яті Воїна. На фасаді Сигнаївського ліцею нині застигла в камені меморіальна дошка — скорботна пам’ятна плита від його бойових побратимів, 152-ї окремої єгерської бригади, у лавах якої він мужньо стояв за наш спокій.
Кожен, хто прийшов сьогодні до Сигнаївського ліцею, ніс у серці свою невимовну тугу за Людиною з великим, щедрим серцем. Рік, що минув відтоді, як згасла його зірка, став безмежним океаном виплаканих сліз для рідних. У словах кожного, хто знав Василя, лунали нестерпні, пронизуючі туга й біль, що не мають строку давності.
З глибоким хвилюванням до присутніх звернулися ті, чий обов’язок — берегти пам’ять і підтримувати родини Героїв. В.о. міського голови Анатолій Сторчак, староста Сигнаївського старостинського округу Оксана Авер’янова та директор ліцею Євгеній Бесараб, віддаючи шану полеглому захиснику, промовляли слова щирої вдячності за його жертовність та глибокого співчуття до згорьованої родини.
Також очільник громади вручив дружині загиблого захисника прапор 152-ї окремої єгерської бригади та нагрудний знак «Почесна відзнака командира 152-ї окремої єгерської бригади» від командування частини, в якій проходив службу наш земляк.
Настала мить, що стиснула груди найсильніше… Право відкрити пам’ятний знак надали рідним полеглого оборонця. Їхні тремтячі руки торкнулися каменю, у якому навіки закарбувався образ рідної людини. Чин освячення, сповнений молитовної тиші, провів священник Православної церкви України отець Петро Блонський, немовби підносячи душу Василя до небес.
Далі в тиші, яку порушувало лише шелестіння листя, поклали живі квіти до дошки. Це були букети — німі трепетні свідчення вдячності та любові.
На завершення, наче відлуння скорботи й гордості, Максим Шевченко, соліст народного ВІА «Срібні струни», заспівав пісню «Односельчани». Його голос, сповнений ліричного смутку, торкнувся найпотаємніших струн душі кожного.
Тепер на стіні закладу освіти, де вчаться діти Воїна, меморіальна дошка стане вічним свідченням подвигу. З неї Василь Косачов, безмовний, але вічно живий, спостерігатиме за юними сигнаївчанами, яких він захистив від лютого ворога, віддавши в цьому протистоянні найдорожче — своє життя.
Пам’ять про Героя, як промінь незгасної надії, залишиться викарбуваною в серцях жителів громади назавжди.
Вічна й світла пам’ять тобі, Герою!
#памʼять
