Річниця гіркого болю
16 листопада 2024 р. у бою за Україну, її свободу й незалежність загинув шполянин, стрілець — помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону Богдан Софіянчук. У першу річницю з цієї скорботної дати могилу полеглого оборонця разом із рідними відвідали Володимир Слободяник, перший заступник міського голови, і Оксана Курінна, керуюча справами виконавчого комітету. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною поваги й честі, поклали до могили квіти.
Богдан Володимирович Софіянчук народився 30 серпня 1995 р.н. Навчався у Шполянському ліцеї № 3.
Загинув у бою за Батьківщину на Курському напрямку 16 листопада 2024 р.
У пам’яті рідних і близьких Богдан залишився світлою людиною, щирим і добрим сином, відданим другом, який умів підтримати, розрадити й надихнути. Його усмішка, теплі слова та щире серце назавжди закарбувалися у душах тих, хто його любив. Богдан залишив по собі сліди добра, людяності й любові — те, що не зникає з плином часу.
Своїми спогадами про Богдана ділиться його класний керівник Холост Любов Михайлівна: «Кожна дитина, яка приходить у школу, залишає відлуння в серці вчителя. Але є ті, чия усмішка, доброта й світла присутність запам’ятовуються особливо. Таким був наш випускник, наш дорогий Богдан Софіянчук.
Я й досі бачу його таким, яким він був у шкільні роки: спокійним, урівноваженим, завжди уважним до інших. Його доброзичливість не була показною — вона йшла від серця. Богдан умів підтримати друга, вислухати, знайти добре слово навіть тоді, коли інші мовчали. Саме тому однокласники так щиро поважали його і по-справжньому любили. А ще він завжди був усміхненим. Його сміх, легкий і щирий, наче наповнював клас теплом. Я часто називала його «Сонечко», бо він умів зігріти всіх навколо себе простою людяністю й світлом своєї душі.
Богдан любив спорт — завжди активний, енергійний, готовий до змагань. Він ніколи не шукав легких шляхів, умів працювати над собою й надихав інших власним прикладом.
Сьогодні для нас він приклад мужності, сили та любові до Батьківщини. Богдан став на захист України так само тихо, гідно й світло, як завжди жив. І загинув як Герой.
Для мене він назавжди залишиться тим добрим, сонячним хлопцем, що випромінював тепло і віру в людей. Його немає поруч, але його світло живе в наших серцях.
Світла пам’ять тобі, Богдане…»
30 серпня 2025 р., у день, коли Богдан Софіянчук мав би святкувати 30-річчя, його могилу відвідали однокласники, які ділилися спогадами про нього, про світлі миті дитинства, безтурботного шкільного життя.
Спочивай із янголами, мужній Воїне.
Вічна й світла пам’ять тобі, Герою.
#памʼять
