17-та акція в підтримку полонених та безвісти зниклих

29 листопада 2025 року на перехресті вулиць Таранця та Лозуватської знову спалахнув тихий, але впертий вогник людської єдності. Уже усімнадцяте тут зібралися десятки небайдужих — тих, кому болить, хто пам’ятає й чекає. Вони прийшли, щоб нагадати світу: у ворожих тюрмах досі знаходяться наші воїни. Там, за ґратами, вони щодня борються за життя, а також вірять у те, що їх обов’язково звільнять.

У руках людей — плакати з іменами, обличчями. Кожне ім’я, мов окрема історія, окрема молитва. В очах матерів і дружин — біль, що вчиться жити поруч із надією. У серцях дітей — віра й очікування, які дорослішають щодня. А кожен сигнал автівки, що проїжджала повз, звучав, мов щире «Ми з вами».

Так народжується сила спільнодії — тиха, але незламна. Та, що здатна рухати гори й відкривати двері там, де, здається, зачинено. Поки що.

Україна продовжує боротьбу за кожного свого полоненого. І ми не зупинимося, доки останній із них не повернеться додому й не притисне до серця тих, хто так довго чекав.