#ГолосиЗниклих
Сьогодні в циклі «Голоси зниклих» ми говоримо про Романа Шевчука.
Він народився 23 березня 2002 року в місті Шпола. Хлопець, чиє дорослішання припало на час великих випробувань. У свої дев’ятнадцять, коли однолітки лише обирали шлях у житті, Роман свій вибір уже зробив. Свідомий, гартований любов’ю до України, він став на її захист.
Любов до рідної землі не виникає зненацька. Вона не з’являється з гучних слів чи пафосних промов. Вона росте в родині — у щоденній праці, у повазі до людей, у вмінні не мовчати перед несправедливістю. Саме такою була любов Романа — тихою, але відданою, такою, що не відступає навіть у найтяжчі моменти.
Він став частиною легендарного «Азову». Став серцем Маріуполя та «Азовсталі» — місць, де бетон тріскався від вибухів, а небо здавалося нижчим за землю. Роман виконував бойові завдання, не шкодуючи себе. Нарівні з досвідченими. Як справжній воїн. Його юність не стала перешкодою — вона стала силою.
Про Романа не потрібно багато говорити — за нього говорять вчинки. Про нього розповідають побратими, які повернулися з полону. Вони згадують його як сильного, справедливого, чуйного. Як людину, яка навіть після поранення думала не про власний біль, а про інших — про поранених, про тих, кому було ще важче.
У коротких телефонних дзвінках до рідних — лише стримане, чоловіче:
«Усе добре. Мамо, тату, я вас люблю. Бережіть брата».
17 травня 2022 року, за наказом, щоб зберегти життя особового складу, Роман вийшов з Азовсталі. Далі був полон. Оленівка. Пекло, яке не має назви і не вкладається в жодні слова. Після цього — тиша, що триває.
Сьогодні Романа чекають.
Чекають щодня.
Минуло 1332 дні.
3 роки, 7 місяців і 22 дні болю, віри, молитви й очікування.
«Синочку, я знаю, як тобі там важко. Але я вірю — ти сильний. Ти витримаєш. І я вистою разом з тобою», — каже мама.
У цих словах — любов, що тримає. Віра, що не ламається. Очікування, яке не має права зникнути.
Романе, ти не зник із нашого життя.
Ти — в думках, у серцях, у щоденних молитвах.
І вдома тебе чекають.
Поки ми чекаємо — надія живе.
#Чекаємо_Віримо_Дочекаємось
