Шановні жителі громади! Ви помічали, як звучить тиша на перехресті вулиць Таранця та Лозуватської?

 31 січня люди знову зібралися там. Двадцять шосту суботу поспіль у Шполі панує мовчання, яке сьогодні гучніше за будь-які слова. Це мовчання нашої спільної надії та незламної віри в повернення кожного захисника. Можливо, читаючи цей текст, ви дивитеся у вікно і думаєте: «Сьогодні занадто холодно, щоб виходити». Погляньте на це інакше. Полон убиває, а байдужість робить це ще швидше. Коли ми поруч із жінками, матерями й дітьми, які тримають світлини своїх рідних, наша присутність стає теплим словом без звуку, яке каже: «Ви не самі», підтримкою, яка зігріває душі рідних, чиї серця крижаніють від невідомості. Щоразу ми дякуємо водіям, які сигналять, проїжджаючи повз. Ви даєте зрозуміти, що ми згуртовані. Щосуботи нас підтримують настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, ієрей Роман Саломатін, його помічник Олександр Александров. Їхній гарячий чай і зігріває, і промовляє: духовна підтримка та людська турбота сильніші за будь-який мороз. Не біймося холоду за вікном. Не впускаймо кригу в серця. Приходьмо наступної суботи, стаючи частиною мовчання, що кричить. Зігріваймо тих, хто живе в постійному очікуванні. Полон не має вихідних. Наша пам’ять — теж. Чекаємо на кожного вдома.