Перша річниця з дня загибелі Миколи Овчаренка
3 лютого 2026 р. минає перша скорботна річниця з дня загибелі жителя с. Лебедин Миколи Овчаренка. Пам’ять про подвиг Героя завжди житиме в наших серцях. Із глибокою шаною та болем у душі схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглого земляка. У цей день його могилу разом із рідними відвідали друзі, місцеві жителі, представники старостату, військові. Вони вшанували пам’ять загиблого воїна хвилиною пошани й честі та висловили співчуття його родині й близьким.
Овчаренко Микола Васильович, псевдо «ПАСТОР», народився 19 травня 1985 року в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області. Тут минули його дитинство й юність, тут формувався його характер — щирий, відкритий до людей і сповнений віри. З 1991 по 2000 р. Микола навчався у Лебединській середній школі № 2, а згодом, обравши робітничий шлях, здобув фах електрозварювальника в ПТУ № 20 м. Черкас.
Та справжнім покликанням його серця було служіння людям і Богові. Микола був вірянином Церкви Христової Євангельських християн-баптистів, де знайшов духовну родину й щирих друзів. Навіть на передовій він не втрачав зв’язку з ними — щоденні розмови, молитви, слова підтримки були для нього джерелом сили. Він готувався стати капеланом, мріяв нести людям світло віри, а звертаючись до побратимів, часто починав зі слова, яке стало його символом, — «Алілуя!». Його життєва мета була простою й водночас величною: з надією і радістю в очах служити людям, даруючи їм слово Боже.
13 лютого 2023 р. Микола без вагань став на захист незалежності України. Майже два роки він боронив рідну землю, виконуючи свій військовий обов’язок як старший солдат, водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону. Його служіння було тихим, але надзвичайно важливим — таким, як і він сам.
19 січня 2025 року під час мінометного обстрілу поблизу с. Рівнопіль Волноваського району Донецької області Микола зазнав тяжких поранень. За його життя до останнього боролися лікарі, але, на превеликий жаль, 3 лютого 2025 р. у госпіталі м. Запоріжжя серце воїна зупинилося. Героя поховали в рідному Лебедині, де земля прийняла свого сина з болем і вдячністю.
Миколі Овчаренку навіки 39…
Його подвиг відзначено державними та військовими нагородами: відзнакою Міністра оборони України «За поранення», відзнакою командира 404 окремого стрілецького батальйону, відзнакою Міністра оборони України «Хрест Сухопутних військ».
Світлина Героя розміщена на Стіні Пам’яті полеглих земляків-захисників у Шполі. На Алеї Слави на честь загиблих Героїв російсько-української війни у рідному селі полеглого оборонця серед гранітних стел із юними обличчями навіки закарбовано й фото Миколи Овчаренка.
У спогадах найрідніших Микола Овчаренко назавжди залишився світлою, щирою теплою людиною, уважним до дрібниць, завжди готовим підтримати словом і ділом, тим, хто вмів слухати й заспокоювати навіть тоді, коли сам ніс у серці біль. Він мав ту внутрішню силу, яка відчувалася навіть у мовчанні, вмів підтримати, надихнути, дати надію — не гучними промовами, а власним прикладом.
У пам’яті жителів Лебедина, які знали його особисто, Микола залишився світлим, щирим, сильним духом, людиною великого серця і глибокої віри. Він жив із Богом у душі, з любов’ю до людей і з Україною в серці.
Для всієї Шполянської громади Микола Овчаренко назавжди залишиться воїном світла, людиною віри, честі й великої любові до свого народу.
Спочиваю із янголами, мужній оборонцю!
#памʼять
