7 лютого 2026 р. Шпола знову заговорила мовчанням. У місті відбулася двадцять сьома суботня акція «Не мовчи! Полон убиває!» — тиха, але надзвичайно гучна у своєму сенсі.
На перехресті вулиць Таранця та Лозуватської вкотре зібралися люди, аби не дати світові забути про українських військових, які й досі перебувають у російському полоні чи зникли безвісти. Тут поруч стояли дорослі, діти й підлітки, люди поважного віку — різні покоління, об’єднані спільним болем і вірою.
У їхніх руках — державні прапори, плакати та банери з іменами полонених і безвісти зниклих Захисників. Кожне ім’я — мов відкрита рана, за якою стоїть чиясь болюча історія, чиясь молитва і надія на повернення.
Щосуботи поруч із учасниками акції настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці ієрей Роман Саломатін та його помічник Олександр Александров. Приготований ними гарячий чай зігріває руки й серця, тихо промовляючи про головне: духовна підтримка й щира людська турбота здатні подолати холоднечу.
Акція минула в атмосфері стриманого болю та внутрішньої стійкості. А сигнали автомобілів підтримували присутніх на акції, підтверджуючи: громада пам’ятає, співпереживає і не мовчить. Бо мовчання вбиває, а пам’ять і єдність — рятують.
