#ГолосиЗниклих
Сьогодні, 12 лютого, Володимиру Глові виповнюється 36 років, але замість привітань — тиха молитва, замість обіймів — спогади, що гріють і крають серце водночас.
Глова Володимир Віталійович, позивний «Шпола», 1990 р.н., воїн Збройних сил України, людина честі й глибоких моральних переконань. Для нього служба не була випадковістю, це був свідомий вибір серця. Він із тих, хто не вміє зраджувати присязі, слову чи побратимам. Служба стала для нього не випадком, а свідомим вибором серця. Він умів бути вірним — присязі, слову, побратимам. Його шлях завжди визначали відповідальність і внутрішня сила. Він ніколи не проходив повз чужу біду. Підтримував словом і ділом, був щирим, відкритим у спілкуванні, залишаючись при цьому спокійним і врівноваженим. Саме таким його пам’ятають — надійним побратимом, щирим другом, людиною, на яку можна покластися.
Нині Володимир вважається зниклим безвісти. Та навіть у цій болісній невідомості живе віра. У день народження мужнього оборонця Батьківщини рідні знову й знову повторюють: «Ми чекаємо з молитвою і впевненістю, що ти живий. Повертайся додому». Його ім’я — серед тих, на чиє повернення сподіваються всім серцем. Його місце — серед живих. Його історія — це голос, який не повинен затихнути. Із днем народження, Володимире! Ми чекаємо. Ми віримо.
