28 субот поспіль без пауз і зневіри
Перехрестя вулиць Таранця та Лозуватської стає місцем незламної пам’яті. Тут збираються шполяни та жителі сусідніх громад, аби нагадати: українські військові, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти, не забуті.
14 лютого 2026 року акція знову об’єднала десятки людей. З державними прапорами, плакатами та банерами з іменами полонених і безвісти зниклих Захисників на перехрестя вийшли рідні, друзі, знайомі й просто небайдужі містяни. Кожне ім’я — це окрема історія болю, надії та віри в повернення.
Традиційно підтримали присутніх настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці ієрей Роман Саломатін та його помічник Олександр Александров. Вони зігрівали людей гарячим чаєм і теплим словом. Сигнали автомобілів, що проїжджали повз, ставали мовчазним, але промовистим знаком солідарності.
Після завершення спільної молитви відбулася зустріч із рідними захисників, яку провела заступник міського голови Ірина Каландирець. Під час діалогу обговорили, яким саме буде артоб’єкт «Дерево надії», що планують встановити в громаді як символ незламності та віри в повернення кожного Героя. Також говорили про те, наскільки важливо сьогодні бути поруч із сім’ями полонених та зниклих безвісти, підтримуючи їх і словом, і конкретною матеріальною допомогою. Шполянська громада має голос , який не дозволяє стерти пам’ять. Бо мовчання вбиває. А пам’ять, підтримка та єдність — рятують.
