#памʼять
18 лютого 2026 року минає скорботна перша річниця з дня загибелі жителя села Лебедин Євгена Боброва — воїна, який до останнього подиху, до останнього удару свого палкого серця боронив Україну.
Згадуючи Захисника, його могилу разом із рідними відвідали в.о. міського голови Анатолій Сторчак та керуюча справами виконавчого комітету Оксана Курінна. Вони вшанували пам’ять мужнього воїна хвилиною мовчання, поклали квіти.
Євген В’ячеславович Бобров народився 4 грудня 1972 року в Черкасах. Навчався в Черкаській загальноосвітній школі №25 (1978–1987), згодом — у Криворізькому металургійному технікумі, а потім — у Канівському училищі культури. Його життєвий шлях поєднав у собі і технічну точність, і творчу глибину, але найголовнішою рисою завжди залишалася відповідальність — за слово, за справу, за країну.
У 2015–2017 роках Євген брав участь в АТО у складі оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь», де служив стрільцем-зенітником зенітно-ракетного взводу. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став до лав ЗСУ, не вагаючись обравши шлях захисника.
Його бойовий шлях пролягав через найпекельніші напрямки — Костянтинівку, Кліщіївку, Часів Яр, Покровськ. Із червня 2023 року — старший солдат, зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів.
Євген Бобров загинув 18 лютого 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу села Мала Токмачка Запорізької області.
Спогади сестри Інги: «Євген був хоробрим, мудрим, справедливим, чесним, позитивним, щирим, відкритим, відданим сином своєї Батьківщини, завжди готовим прийти на допомогу. Він знаходив у собі силу стояти до кінця там, де було найважче. Для мене був опорою, порадником, захистом, умів підтримати словом і ділом. У кожному його вчинку відчувалася гідність і внутрішня сила. Він залишив по собі найсвітліші спогади й приклад того, як бути Людиною з великої літери.
Євген був найкращим у світі братом — добрим, сильним, надійним. Безкінечно сумую за ним…»
Спочивай із янголами, Герою.
Добрий спогад про тебе назавжди закарбувався в пам’яті жителів громади.
