Річниця загибелі земляка, шполянина Любомира Шаламова
Є дати, які назавжди закарбовані в серці. Вони повертають нас у той день, коли світ став іншим — тихішим, болючішим, сповненим невимовної втрати.
Сьогодні, 19 лютого 2026 року, минає річниця загибелі земляка, шполянина Любомира Сергійовича Шаламова, 28.08.1989 р.н., солдата, майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів. Рік без його голосу, без його усмішки, без присутності поруч. Рік світлої пам’яті про людину, яка зробила свій вибір на користь Батьківщини.
Любомир народився в столиці України, дитинство і юність минули на Шполянщині. Саме тут формувався його характер, тут він здобував освіту у Шполянських ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 та №3, знаходив друзів, будував перші мрії. Він був відкритим, щирим, товариським, людиною, яка легко знаходила спільну мову і з молодшими, і зі старшими.
Для своєї родини він був опорою. Люблячий чоловік і турботливий батько доньок, він умів створювати атмосферу тепла й затишку. Любив природу, спільні мандрівки, цінував прості радощі життя. Його серце було сповнене любові — до родини, до людей, до України.
Коли прийшов час випробувань, він не залишився осторонь. «Хто, як не я», — казав Любомир, приймаючи рішення стати на захист держави. Його вибір був продиктований глибоким почуттям відповідальності — перед доньками, перед родиною, перед країною.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності. Пам’ятаємо його мужність, принциповість і незламність.
Щирі співчуття рідним і близьким. Біль не минає з роками, але разом із болем живе й пам’ять — світла, тепла, вдячна.
Любомир Шаламов назавжди залишиться частиною історії нашої громади. Його ім’я серед тих, хто віддав життя за свободу України.
#памʼять
