Сьогодні розповідаємо про людину, яку знають, люблять і на яку чекають у Шполі
Продовжуємо цикл розповідей #ГолосиЗниклих. Кожна історія, мов відкрита рана й водночас згусток незламної віри. Сьогодні розповідаємо про людину, яку знають, люблять і на яку чекають у Шполі.
Каменіца Василь Васильович, позивний «Мєлкий», народився 16 червня 1993 року на Буковині, у смт Кельменці. Уже понад шість років його доля нерозривно пов’язана зі Шполою. Саме тут він будував плани, тут його сім’я знайшла дім, тут минали будні, наповнені мріями про майбутнє.
Василь — людина праці. Його руки знають ціну хліба та відповідальності. Працював на Шполянському заводі продтоварів, у КП «Комунальник», на підприємстві «Сиророб». Про таких кажуть: «людина слова й справи». Надійний товариш, чесний робітник і відважний чоловік.
Він пішов на фронт зі зрозумілою кожному батьку та сину метою — щоб українські діти росли під мирним небом. Позивний «Мєлкий» звучить жартівливо й по-дитячому, але за ним ховається сталевий характер і серце, здатне на найбільшу самопожертву.
Для рідних Василь — це цілий всесвіт. Це голос, який вони мріють почути в слухавці, і обійми, які мають загоїти весь біль очікування. Кожен день без нього — це іспит на витривалість, де хвилини тягнуться, як роки.
Сім’я Василя Каменіци чекає з вірою, що сильніша за страх, і з молитвою, яка не вщухає ні вдень, ні вночі. Разом із ними чекає і вся громада.
Проект #ГолосиЗниклих триває. Жодна доля не повинна залишитися в забутті. Продовжуємо говорити про наших захисників, доки останній із них не повернеться додому.
Щиро віримо: настане день, коли Шпола зустріне свого оборонця. Коли замість тривожного очікування будуть сльози радості, теплі обійми та щире: «Дякуємо, що повернувся!»
